Лист VI
19.06.2014
Так непомітно ми наблизилися до цьогорічного літа, а, відтак, я вже пишу шостого листа до тебе. Місяць червень так і червонить усе довкола: полуниці, черешні, вишні, польові маки. Коли ж я дивлюся на останні, то пригадую кров, яка проливалася на хресті із розіп’ятого Ісуса. Ми ж читаємо на цьогомісячній листівці:
«Я прийшов, щоб ви мали життя, і по достатком щоб мали».
Маємо дещо дивний, але у той же час гідний наслідування парадокс. Будучи Творцем, Господь схиляється перед творінням, жертвує Собою заради творіння. Як часто ми уміємо бодай на мить присвятити себе тому, кого називаємо своїм другом, родичем, вихованцем. На тіл буденности ми робимо ряд формальних речей, вважаючи їх актом неабиякого служіння, але як поодиноку у тому всьому є певна відрада, утіха, затишок і спокій. Прийти до когось – це принести у своєму серці любов і щедро поділитися нею. Я б навіть сказав, що не слід приходити, якщо у наявности лише прагнення поскаржитися на щось, вилити певне невдоволення суспільною атмосферою. В той же час, сам таки Господь приходить, ціною власної крови даруючи любов людям. Логічним постає питання: «У чому ж та любов?»
Через брак якісного виховання та плекання високих цінностей культури, ми втрачаємо розуміння сенсу життя. Якщо дитина не розуміє суті скла, то для неї це може стати неабиякою загрозою життя. Чи ж то я пригадую випадок, коли у дитинстві знайома постраждала від казана гарячої води, отримавши чисельні опіки та «подарувавши» перспективу життя в неабияких муках. Повертаючись до змісту слова «життя», ми маємо зрозуміти, що Богом, як Творцем, установлені певні межі. І свобода живої людини так само має певні бар’єри. Бар’єр щодо переходу у стан існування. Здебільшого люди саме існують, адже їхня буденність минає у щоденному снуванні світом: дім, робота, ринок, пляж, що становить нудьгуючу одноманітність. Життя – це наповнене сенсом існування. Завдання людини бодай на якомусь етапі збагнути той сенс, визначитися для себе із ним. Тут не слід вдаватися до якихось глобальних, надто філософських речей. Сенс слід шукати у кожному кроці, кожному помислі, кожному виборі. Таке сегментальне розмірковування допомагає ліпше збагнути міру, межу наших бажань, потреб. Коли я говорю про простір свободи, яким є життя, то маю на увазі уміння щиро визначитися для себе у тому, а що мені дає користь. Адже від користи до шкоди дуже малопомітна грань. Щодо питання шкоди у суспільстві панує неабияка суперечка. Ми чуємо про шкоду від тютюну, алкоголю, барвників, газованих напоїв, чіпсів та ряду подібного. Але мало хто говорить про холестерин практично у всих тваринних жирах, що веде до склерозу, інсульту, інфаркту. Мало хто говорить про зелений чай, котрий сушить організм настільки, що може розпочатися дрібнення кісткової тканини. Мало хто говорить про шкоду від смаженої риби, котлет, налисників і т.п., що продукує канцерогени, формуючи ракові клітини у організмі. Мало хто говорить про сіль, якої вкрай надміру вживають у їжі. Це часто викликає спрагу, а сполука солі з водою для організму влаштовує нові випробування – пухлі ноги та розширення судин із тромбоутворенням. Через вживання цукру та похідних, неприродних солодощів, страждає тиск та набувається новий ряд хвороб. Ми не говоримо про шкоду від мікрохвильових печей, від мобільних, від комп’ютерів.
Ми забуваємо про чисту воду, якої слід щодня вживати 2 літри. Ми забуваємо про овочі та фрукти, де багато вітамінів та фруктози. Ми забуваємо про горіхи, ягоди, мед, рибу, крупи. Як на мене, міра комфорту життя полягає у співставленні себе зі світом природи. Тобто, слід чітко розуміти, що є задоволенням душі, а що лишень задоволенням тіла. Ніхто не відкидає тілесні потреби, але все ж вони мають бути суголосними із внутрішнім, високим.
Місія приходу Ісуса з поміж усього полягала в унаочненні людині Того, за ким слід рухатися. Тож сьогодні ми маємо зауважити собі три речі:
1) Людина створена задля допомоги, підтримки одне одному.
2) Кожен має свій час, щоб перейти від існування до життя, але не слід зволікати.
3) Свідомий підхід до життя зумовлює дбати про комфорт, але й про його розумну межу.
Маю сподівання, Інно, що для тебе це літо вдасться чудовим та сповненим гармонії у любови.
05.06.13 р. Б.
Прп. Михаїла
(Полтава)