Грушки на вербі

21.09.2014

Майже ВСЕ відносно!

     

          Слово майже в даному твердженні вжито навмисно, оскільки виступає засобом апеляції до традиційного «усе відносно». Оскільки субстантивований  займенник усе за семантичним показником є атрибутом абсолютизму, або ж категоричності чи радикальності, а прислівник способу дії відносно – атрибутом протилежної їм категорії, то таке висловлювання фактично зводиться до абсурду, бо суперечить саме собі. Важко не погодитися, що воно (висловлювання) є радикальним, позбавляючи нас права на виняток, але із самої його змістової тканини випливає, що, як мінімум, уже одна теза є категоричною, а тому не входить до цього відносно. Словник Л.М.Полюги подає одним із синонімів до абсолютний слово безвідносний, а слова відносний і безвідносний є формантами антонімічної пари. У звязку з цим постає питання: якщо вже такий вираз, як «усе відносно», що є практично маніфестом певного типу мислення, містить у собі самозаперечення, то що вже казати про інші постулати, які захаращують нашу загальну філософію, додаючи до неї префікси псевдо-, пара- або квазіо.

         Сьогодні в народі побутує ще одне досить популярне висловлювання «усе можливо», яке за певних обставин набуло статусу авторитетного і вживається до болю часто. Більше того, існує навіть російський фільм Оксани Байрак із однойменною назвою. Якщо ж сягнути глибше і, скажімо, вдатися хоча б до найбільш тривіальних прикладів, то виникають питання: чи можливими є життя без води, дихання без кисню, а дим без вогню? Отже, бачимо, що таки далеко не все є можливим, тому доцільним було б замість осоружного усе застосовувати  слова багато що, чимало, безліч тощо.

          Не можна не полемізувати зі ще одним висловом «вихід є завжди». Справді? Візьмемо банальну ситуацію: ви переходите вулицю на зелене світло, а вас раптом збиває авто (даруйте за такий песимістичний приклад). То чи є тоді у вас вихід? Прискіпливі «мозкоїди» скажуть, що виходом є не перетинати вулицю, але чи не здається вам, що це повний абсурд? Знову ж таки, замість слова завжди пропоную субститути часто, здебільшого, переважно тощо.     

          Неймовірно популярним  нині є вираз ніколи не кажи «ніколи» (узятий із заголовку однойменного фільму про відомого всім Джеймса Бонда), який хоч і став народною паремією, але репрезентує доволі сумнівну думку. Таки колись і кажи «ніколи», адже є ситуації і явища, у яких цей прислівник буде дуже навіть доречним. Це слово має дуальну, або ж бінарну семантику, оскільки передбачає й ретроспективу, і перспективу. У З.Тулуб є слова: «На острові, де, здавалося, ще ніколи не ступала людина, водилися сайгаки». А в Григора Тютюнника:  «Та щоб отакий бандитюга був моїм зятем? Та ніколи в світі! Краще в трупу ляжу!». Абстрагуючись від художньої літератури, дозволю й собі навести приклад: на дубі ніколи не виростуть грушки! Чи, може, хто хоче заперечити?

           Не буду вдаватися до аналізу авторських афоризмів, які стали народними, адже, як на мене, це є предметом дослідження не статті, а цілої дисертації чи навіть багатотомної книги. Сказане вище є підтвердженням того, що сучасне людське мислення піддається часто необґрунтованим впливам, які спустошують логіку й руйнують раціональність у сприйнятті дійсності. Категоричність як форма мислення обмежує полівекторність нашого світогляду, лімітує багатоаспектність аналізу різноманітних екзистенційних явищ.

       Слова ніколи, завжди, усе, ніяк та інші ні в якому разі не можна викреслити з лексики нашої надбагатої мови, але вживання їх має бути обґрунтованим і відповідати логічним засадам, інакше на дубі ростимуть грушки, а дим існуватиме без вогню.

 

              

Ігор Астапенко