НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ 47

11.09.2011

салют усім
Здивував старий Могильний. Кажу йому -- на вашу книжку ніхто грошей не дає. А він мені -- перестань свої соплі розводити. Я відмовляюсь від книжки. А я не відмовляюсь. Ось у чім річ. Українці тому й програють бої і війни, що не мають терпіння, витримки, розуміння. І хаять свою націю -- самих себе .
Старого можна зрозуміти -- сина профукав, внук переписався на инше прізвище. Але ж і мене треба зрозуміти. Я ж не народився для того, щоб видавати комусь книжки, підтирати комусь старечі шмарклі.
Ми виконали зобов'язання перед чотирма авторами -- і все. Благодійна лавочка закінчилась. Тепер УК видаватиме одного письменника -- по книжці щотижня. Ринок буде захаращено, малята.
Зустрівся з батьками Дмитра Савченка. 7 років сидить ні за що ні про що -- за дурість своїх друзів. І за свою, мабуть. Але поет не може сидіти в тюрмі. Докладу максимум зусиль, щоб він був на свободі. Батьки питають -- а навіщо вам це, витягати нашого сина? Скажеш їм -- Бог кличе -- скажуть, божевільний. То сказав так -- як мене посадять, ви мені поможете.
Письмаки з оточення Дмитра (видавці а упорядники) сикливі суть. А письменник сикливим бути не може за визначенням. Инакше вся твоя писанина -- лайно.
Суддя, що відправила чотирьох юнаків на 14 років зони -- жінка. Жінка? Сука! Але Бог буком не б'є.
Мандрівочка пахне в оба боки -- на захід і на схід поза українські межі.
Будем виділи.
Євроклуб розвивається. Літп'яниці теж.
Дуже багато нових людей, текстів, радости і світла.
Впорядковую рецензії -- одразу в 6 книжок.
Понаписувало ж, стерво, годі видати.
Але нічо.
Дівчатка вчаться, князі гострять мечі, селяни не знають де подіти картоплю -- так багато вродило.
Читаю -- в автобусі, в метро. Повістину Пісарєва про Манко, есеї Малєєва про Тютюнника і Кравчука, роман Алли Марченко -- про Лєрмонтова.
Визначився з семияром. Будем рухач.
все.

на нужное денег не жалела, без лишнего легко обходилась.
Алла МАРЧЕНКО