«Листи, оповиті теплом»

13.10.2013

Презентація книги саме з такою назвою відбулася 12.10.13 у літературно-меморіальному музеї В.Г.Короленка. Чудова погода, заповнена глядачами зала та символ заходу свіча – все це немов натякало на те, що доречно саме поговорити про тепло людських сердець, про що моя п’ята книга, присвячена Мирославі Войтенко.

Глядацька зала була вщент заповнена глядачами, серед котрих особливо було приємно бачити сімейство Штаньків, Марину Фесенко, гостей із Харкова – Ксенію Підопригору та Ігора Капустянського, а також кумів Голованових та Ігора Лотіша, колишню колегу по театру Аліну Татарко та Заслужену артистку України – Анжеліку Остапенко. На вході до зали кожен бажаючий міг придбати останню книжку та отримати у подарунок пам’ятний календар театру «Anastasis» на 2014 рік.

Щойно зала стала заповненою, як ми розпочали захід режисером та ведучою Світланою Долженко, за котрою слідували її вихованці – учасники зразкового колективу масових видовищ «Полтавські балаболки», на підтримку котрих долучилися учасники молодіжної театральної студії «І по всьому» при ПНТУ.

Дійство ми вирішили розпочати одним із листів нової книги, де мова іде про ступені ДУМКИ. Думання – процес своєрідний, котрий потребує своєї ретельности та особливої уваги, на чому наголошували Віктор Бражник, Роман Квіта, Олег Сліпець та Анатолій Михайленко. Шлях думання привів до наступного листа книги, де вже я сам задаюся питанням «хто я?». Пошук відповіді веде до одного – людей, соціуму. Адже ще античні мудреці казали: «Людина є тим, що про неї кажуть інші».

Люди говорять про мої книги, на котрих ми спинили далі нашу увагу. Логічно було розпочати із першої книги «Замість метаної», в чому я з акцентував увагу на Оксані Юхимович, котрій присвячена книга. Минуло понад 4 роки з дня виходу книги і лише не так давно Оксана переосмислила мої слова, що перевело нас у істотно іншу площину стосунків.

Спогади про книгу «Два береги», котра вийшла 2010 року у співавторстві з Мирославою Войтенко, ми вирішили проілюструвати невеликими сценічними етюдами: «Життя і Смерть» у виконанні Олександри Волакової та Романа Квіти і «Цвіт у волоссі» у виконанні Софії Турпітько та Олександра Тарана.

Пригадуючи творчий вечір «5 років з Вами», у рамках якого відбулася презентація книги «Листи, написані дощем», згадав Тетяну Метелю, котрій присвячена книга. Ще згадав Аліну Гордієнко – ілюстратора, й Ольгу Кузьменко – коректора. Саме на цьому вечорі вперше відбулася співпраця зі студією «І по всьому», котру 4,5 роки тому заснувала Надія Мороз-Ольшанська, справу котрої взяла до своїх рук Олександра Волакова. Сашу, а разом із нею ще одну колегу по театру та ведучу заходу Марію Міроєвську я й запросив на сцену.

Олександра поділилася спогадами про роботу над презентацією книги «Сім» і загалом враженнями від роботи та спілкування зі мною. За чим ми далі продовжили захід, надавши слово студентці ПНПУ Марині Дігтяр, яка глядачу запропонувала свою дебютну роботу – монолог за мотивами оповідання «Усмішка морської хвилі». Це був чи не найтриваліший номер програми!

Силою обставин судилося й мені зіграти власний твір «Йо Те Амо, або Заборонена любов» у дуеті з Олександрою Волаковою. Попри певні труднощі, все ж дійство ожило на сцені у доволі непоганій інтерпретації.

Поступово наближаючись до свого логічного завершення ведуча із учасниками театру «Полтавські балаболки» погортали останні сторінки нової книги, згадавши мою родину, театральні фестивалі, загалом моє коло діяльности. Фотозвіт чого можна переглянути за посиланням: http://vk.com/album40192169_181344453

Немов компонуючи усе сказане вище, презентація книги завершувалася показом сцени за мотивами роману Олеся Гончара «Собор» у виконанні Олександри Волакової та за моєї участи.

«Собори душ своїх бережіте» - лунав заклик до глядачів з уст кожного учасника. Адже соборність душі – це єдність віри, надії та любови, що криється у сутності свята Покрови Пресвятої Богородиці: віра у краще, надія на єдність та любов у всьому.

  

За втілення заходу у життя я вдячний колективу музею В. Г.Короленка, Юлії Северин, Світлані Долженко, Богдану Колеснику, Тетяні Волювач,  Кирилові Гірікову, Марії Міроєвській, Яні Дворніковій, Ігору Лотішу, театральним колективам та глядачам. Звісно, вдячний Мирославі Войтенко, що вона послужила хорошим приводом цій книзі та цьому дійству.

Ми оповили теплом наші душі!

 

13.10.13 р. Б.

(Полтава)