ну це вопше
06.05.2009
Усачов двинанув у своєму блозі пародію на мене і замовк. Блог -- це інструмент спілкування і дисциплінування своєї мислительної діяльності. а це ще з дискасу на літакценті: Чипелик каже: 06.05.2009 о 11:37Заспіваєш на майдані, одержиш від стражника. Слухайте Кухарука - не тогО Купражника. Купражник каже: 06.05.2009 о 13:45Шановний пане Романе! Ваше авторське право - клянуся життям своїх дітей - ніхто ніколи не порушував і не порушуватиме! А те, що ви поет, то це вже ваші проблеми, бо поезія у наш час, справа пустотлива та неприбуткова. Якщо пишете таке, значить література - це не ваше, займайтеся журналістикою. На прикладі Дереша можу сказати, що за один роман цей хлопчик отримує від Заходу 7 тис.ойре чистого прибутку, без посередництва Фоліо, а до того нечесна Кальварія забирала в нього майже все, поки він із нею не порвав. Ну й ще ось що: у вас, певно, виникали думки, щоб хтось за вас замовив слово на Заході - та ж сама Карпа, той же Жадан, але ж ви - великий патріот, тому не будете так принижуватися перед якимись там письмаками, які за віком є вашими дітьми. Не ображайтеся на мене! але це чесно. Вічність каже: 06.05.2009 о 13:57Мабуть, у вас нема дітей. Хто зі здоровим глуздом таке каже? Діти дорожчі від наших амбіцій… Для Кухарука: поети нині справді “пустотливі”, ось я пустощі про себе в інтернеті четвертий рік надибую, по вашій вказівці писав якийсь пернатий.. А в очі ви зичливий та приязний….Але те теж корисно… Дякую. роман кухарук каже: 06.05.2009 о 15:25В тому то й річ, що наші “класики” можуть заробляти тільки за кордоном, а треба заробляти перш за все у своїй країні. Так чесніше. Поляк, росіянин, німець, француз (…) ніколи не заплатить тобі за те, що ти твориш добру високохудожню українську літературу. платять за те, що легко перекласти і зрозуміти польськими, німецькими чи російськими мізками. Тільки самі заробітчани знають, що і скільки їм доводиться платити т а м за свою легенду куплених і люблених скрізь по Європі. Якщо Андрухович стане першим лауреатом Нобелівської премії — це буде єдине, за що варто іти на такі жертви. всі інші — в переметах вічності дрібні медузи, які на рідному березі висихають як холодець, тільки но українське сонце ліпше пригріє. Щодо моєї літературної долі (поета, прозаїка, драматурга чи автора для дітей, чи критика, чи публіциста) в моїй країні чи в краях інших — час покаже. не бачу великого сенсу у тім, аби мати знайомства за кордоном, аби тебе знайомі перекладали. най перекладуть незнайомі, тоді це більше цінне. але ми всі кволі, бо у своїй країні не можемо забезпечити собі ринок, авторське право, збут наших книжок. щодо того, хто ховається за “вічністю”, раджу ставитись до будь-чого в неті і поза ним про себе філософськи: і це мине. Про мене так само пишуть, кажуть, думають достатньо — і що? Вмерти? перестати писати? переконати когось у протилежному? письменник — істота публічна і має рахуватись з законами публічного життя у суспільстві. але ми забули про кононовича. хочу прочитати всі його твори, але треба мати багато грошей аби їх купити. особливо це стосується кальварійських. невиправдано дорогі. але за переклад “Бальзака і маленької дівчинки” Дан Сіє дуже йому вдячний. Це геніяльний твір — шедевр світової літератури. Успіхів усім.Повний життя і нестримного шалу. Герман МЕЛВІЛЛ