Лист IV
11.04.2014
Дочекалися нарешті весни, котра гріє теплим сонцем, обвіває південними вітрами та милує око першою зеленню. У природі все закономірно: зима, весна, літо, осінь. Є своя закономірність й у людстві – на зміну одному поколінню приходить інше. І тут ми маємо хорошу настанову цього місяця:
«Господи, пристановищем нашим був Ти з роду в рід!» (Пс. 89:1)
Перш за все, я знову хочу нагадати, що ми маємо період Великого посту (5-ий тиждень). Внутрішня клопітка робота Великого посту у наших відкриттях Бога і всього створеного Ним. Бо яка ж тоді ціль посту, коли ми не зросли духовно? Звісно, для багатьох цінність посту виражається у дієтах, показових сумуваннях, надмірних усамітненнях, що скидається лише на фарисейську фальшивість. Тим не менше, одне за одним ідуть покоління, що свідчить про особливий єднальний скарб. У чому ж скарб поколінь?
Перебуваючи у тій чи іншій сфері спільноти, ми вступаємо у тісний контакт з оточенням. У цьому важливо збагнути для себе самого: ким є для мене оточення? Я часто люблю зсилатися на два критерії: засіб та мета. Слід визнати, що домінує сприйняття однієї людини іншою як засобу самозбагачення, самовизначення, самоутвердження. Мета – це коли ти просто не уявляєш свого життя поза спілкуванням із конкретною людиною. І добре, коли така людина не одна. Думаю, що мені доки щастить, адже я маю два колективи людей, котрі надають сенсу моєму життю. Й по суті з цими обома колективами ми займаємося дуже подібними справами.
Перша мета мого життя – Церква Христова, де є такі різні, але й такі дорогі моєму серцю люди. Люди, котрі засвідчують свою любов до мене через причастя, спільну молитву. Серед таких: Валентина Підгорна, Неля Колганова, Тамара Бурмістрова, Ніна Данилейко, Надія Лебега, Анатолій Горелик, отець Ігор Литвин та ряд інших.
Друга мета – світ творчости та театру. Серед імен у цій сфері я можу назвати: Світлану Долженко, Наталію Омельницьку, Надію Мороз-Ольшанську, Марію Макаренко, Олександру Волакову, Мирославу Войтенко, Катерину Мормило, Олексія Семенчака, Юрія Жнеця, Анатолія Михайленка, Богдана Колесника.
З усими перерахованими людьми ми пізнаємо досвід минулого, щоб разом набути якісно новий досвід майбутнього. Особисто я щиро радий, що маю у своєму оточенні саме таких людей. Ці люди спонукають мене цінувати життя. І з цими людьми я іду шляхом Великого посту. Нехай з церковними я бачуся кількаразово на тиждень на спільних молитвах, але й з театралами ми несемо у маси досвід любови, котрий набули у спільному спілкуванні. Зокрема, цим досвідом ми ділилися на останньому виступі з проектом «Відлуння минулого» у ПНГрТ (нафтовому технікумі) та на благодійній Всеукраїнській акції «Серце до Серця».
У самого себе я можу лише спитати: Чи стаю я кращим? Покращення – це прийняття, збереження та примноження скарбу поколінь. Я на шляхові у цьому, в чому неабияк сприяє пора Великого посту.
Днями святкував власний ДН і задумався про всі події у житті. Дійшов до висновку, що усьому передує Господня воля. Завданням, моїм завданням є уміння приймати ту волю, адже саме у Господі наше пристановище, наш спокій та наша упевненість у цьому житті.
Бажаю тобі, Інно, належно дожити решту Великого посту та берегти скарби поколінь – досвід любови одне до одного.
19.04.13 р.Б. Свт. Євтихія
(Полтава)