87.jpg

НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ 36

26.03.2011

Прийшла весна, принесла свіжости, радости і світла ув душу людську і в молитву.

Мамі 62. «Прожила-м, як гімно у траві». Ліпше не скажеш. Багато хто не тямить, яке щастя має – маму живу і здорову, що піклується про тебе, любить тебе, розуміє. Гірше не мати мами. Колись мене вразив поет Матійко вигуком у Спілці письменників – я з трьох років без мами. І ціле життя хочу мати маму… Але ще гірше – мати і не мати водночас. І нічим не зарадиш тут – ні сльозима, ні словами, нічим. Так Бог велів – змирися, хлопче.

Приходить час на істинність – людей, стосунків, мети, здобутків а поразок – на все.

Шукаєш нитку, тягнеш за нею і витягаєш світ – дивний а незнаний.

Щокрок впевнено – вперед – у пізнанні світу і людини. Ісус мав рацію – рідні не ті, що рідні, а ті, що рідні. Рідність – міра справжности і непербутности.

ПЛАСТ – цілий пласт світів і людей-світів. Зеленоокий Кирило, світлинар Роман, музикант Іван-Данило, життєрадісні Дворакевичі, піар-менеджер Михайло, майже галицька зірка Ярема… Прохання про розмову сприймають насторожено, вимогливо, непоквапно. А от Роман ПАСТУХ виявився – геть неочікувано – найсміливішим і достатньо глибоким: «Більше оптимізму в житті. Відштовхуйтесь від позитиву і на ньому будуйте своє життя! Пам’ятайте тих, хто любить Вас і кого любите Ви! Цінуйте одне одного! В усьому цьому вам допоможе любов – дар нашого Творця.

Не бійтесь творити! Головне щоб інші від цього не страждали!».

Відвідали з Олексієм Миколу Біденка. Мужня і талановита людина. Всім нитикам і нікчемам варто побачити його і збагнути врешті  щастя  своїх можливостей.

Микола творить добру поезію:

http://www.litforum.org/index.php?r=13&a=4648.

Цікава виставка Романа КРУЦИКА про повстанчі рухи на Сході і в центрі України в 20-і роки. Супер.

Керівний тризуб УК склався і працює. В чому суть? В природності і в невимушеності спілкування, ухвалення рішень і рухові вперед. Без одної гілки тризуб неповний – і це дуже добре.

Запрацював на повну потужність Молклуб.

Але головне – понад усе – відчуття твердого грунту під ногами. Хоча ця твердість у душі – у трьох душах воднораз і надовго.

З Богом.

Не так серце любить, щоб з ким поділиться,

Не так воно хоче, як Бог нам дає.

Тарас ШЕВЧЕНКО.