Зустрічі-розмови. Веселкове життя і мильні бульки...
26.04.2009
Учора вдень мав бути черговий тренінг у Школі суддівської майстерності при «Дебатній Академії» . Але доля вирішила інакше. Людей зібралося мало, тож ми трохи поговорили щодо питань організаційних, пожартували, обмінялися позитивними емоціями, під проводом Назаріні Боярського гуртом сходили у книгарню (тепер маю по чому досліджувати російську геополітику та вчити історію європейської цивілізації) та й мирно розбіглися хто куди. Мене ноги занесли у Маріїнський парк де в рамках Міжнародного фестивалю мов «ЕКОЛОГІЯ СПІЛКУВАННЯ» проходила мистецька акція «ВІДЧУЙ СМАК РІДНОЇ МОВИ». Дійство просто неймовірне, мушу сказати. Досі шкодую, що пропустила початок. Долучилася до гурту людей, сп’янілих від пахощів весняного цвіту та етнічних мотивів, лише близько четвертої (а фестиваль розпочався о першій годині дня і тривав до опів на десяту). То було унікальне свято для поціновувачів живої (в усіх розуміннях цього слова), справжньої, вічної (не побоюся і цього слова) музики у модерному переспіві. Та й не тільки музики… Окрім неї були ще й майстер-класи з писанкарства, розпису на склі (колись нать таким займалася, щоправда давно й недовго), ткацтва, соломо плетіння, виготовлення ляльок-мотанок, вишивання (трошки бавлюся такими речами, хоча наразі справа зупинилася на першому й допоки єдиному рушникові) та гончарства (обов’язково спробує як воно – ліпити із глини, уже й компанію знайшла, лишилося відшукати вчителя і час). На жаль, на них також не втрапила. Зате сповна наситилася атмосферою рідної культури, приправленої етнічними мотивами інших народів і ще дечим, а саме: найвишуканішим задоволенням, яке я знаю у цьому світі – спілкуванням із цікавими людьми ). Поступитися воно може хіба творчості, хоча спілкування у кращих його проявах також мистецтво і співтворчість… Співтворчість у творенні та розвитку одне одного… Ви згодні ?..
А ще намилувалася дітлахами, що ловили мильні бульки й танцювали під сценою разом із молоддю та... неповірити, але одним вельми жвавим дідусем під туж таки нестримну хвилю музики... Аби то у мене на таке стало енергії років так через 150 !..
У якості бонусу отримала розкішну добірку української музики у подарунок від Владислава Біляченка. Красно дякую. Буду поширювати. Кому цікаво – звертайтеся (veronica_89@ukr.net).
Додому повернулася пізно, стомлена, але щаслива )
Сьогодні була на лекції Кухарука. Цікаво, яка буде реакція на подібні дотепні порівняння… Дуже цікаво…
Нарешті, за більш як 2 роки, затягнула на наші літературні читання подругу. Ще раз тебе, Олю, вітаю із дебютом !.. Дуже за тебе рада…
Вірші наштовхнули на доволі цікаву для обговорення тему (тим більше для мене): сприйняття життя та смерті… Виявилося, що наші з Романом погляди у цьому співпали, але детальніше про то якось іншим разом )
Все. Тре братися до курсової, бо буде халепа )
Не вірте у те, що людина може зрозуміти музику відразу. Це неможливо. До неї потрібно спершу звикнути.
Володимир Федорович Одоєвський (1803-1869)
(князь, руський письменник, філософ, педагог, музикознавець і теоретик музики; був останнім представників однієї із найстаріших гілок роду Рюриковичів; його батько Федір Сергійович походив по прямій лінії від чернігівського князя Михайла Всеволодовича, що 1246 року був замучений татарами й невдовзі після смерті канонізований) [то на мене Тряшин так впливає]