Екватор літа
10.07.2013
За кілька днів літо перетне свій цьогорічний екватор, у момент чого я вже буду на своїм Поліссі. Попри відсутність факторів техно-комунікації: інтернету, стабільного мобільного зв’язку, все ж моє життя жодним чином не припинятиметься у своєму коловороті розвитку та змін.
Днями кілька ситуацій мали своє відображення у моїй свідомости.
Надзвичайно приємним став приїзд кумів Голубів до Полтави та моя зустріч із ними. Традиційно, спілкування з хрещеницею Міланою дарувало ряд позитивних незабутніх відчуттів. Розваги на дитячих майданчиках відкривали передімною моменти соціалізації дитини. Радію за батьків-кумів, котрі все роблять аби їхня дитина зростала подібним чином.
Певного хвилювання додала випадкова зустріч з давньою знайомою. Точніше сказати, помічена мною її особа, адже мене, певно, не бачили. Не так давно ця людина нарешті прийняла рішення відректися від свого тяжкого минулого й розпочати нове життя. Все, немов, йшло саме до того, але ж ні. Виявилось, не так воно все легко. А хто ж казав, що буде легко?... Хоча, я ловлю себе на думці про категорію людей, котрим насправді стає звичним жити у труднощах та дискомфорті. Тут вже мова стосується певних психічних зрушень. Це не проблема – це біда. Бажалося б допомогти, але… Вибір є вибір, який можна лише споглядати посміхаючись чи плачучи, але все ж то вибір іншої людини. У таких випадках ліпше помолитися з любові до людини…
Повертаючись від кумів вечірньої порі додому, я вирішив прогулятися прохолодними тихими вуличками міста. Майже на початку шляху довелося уздріти жахливу картину: два розтрощенні вщент авто посеред перехрестя. Пасажирів уже забрала швидка й довкола стояло чимало спецслужб. Минувши моторошну картину, я рухався напівосвітленими вулицями у міркуваннях щодо людського життя.
Співставивши зустріч з кумами, долю своєї знайомої та цю аварію, я наблизився до висновку про власне невміння осягати повноту життя.
Але я не можу сказати, що в якийсь спосіб ігнорую прагнення до подібного. Сповна свідомо я працюю над собою через письменницьку творчість, театральне мистецтво, духовне удосконалення. Це рухає у доланні кожного життєвого щабля, у доланні екватора літа. Велика заслуга у тім людей, дорогих моєму серцю людей.
Тому, дасть Бог, у серпні розпочнемо новий етап творення ряду запланованих вистав, першу з яких можна буде побачити наприкінці вересня. Також, вже у жовтні, кожен бажаючий зможе завітати на презентацію моєї п’ятої книги «Листи, оповиті теплом». А далі будуть нові вистави та нові літературні доробки.
Бажаю усим гарного та плідного літа у осягненні повноти життя
й загальної радости та щастя!
10.07.13 р. Б. прав. Іоанни
(Полтава)