
НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ 61
15.01.2012
З Новим роком, з різдвом Христовим.
Зустріли добре -- у княжому Києві.
Попов вчинив абсолютно україноцентричну річ -- показав усю силу української музики. На Майдані Незалежности зібрались 200 000 вільних українців. І це вже в крові у них. Як даність. І це зробив Ющенко, панове.
Потім різдво у Карпатах. Три ялинки. коляди, вертеп з чудовими жидами.
Мандри западенством:
Станиславів -- розмова з Вишиванюком, гостини у неперевершеного Володимира Ференца. Магнат.
Чернівці -- розмова з чільними олігархами.Гостина в тата.
Тернопіль -- розмова з мером. Якийсь непевний а переляканий. Кнезь Яблунівський повний сил і творчих дерзань -- вивершує книжку про рідний штецль. А вино в нього -- виноградове, насичене, істинне і б'є наповал.
Львів, Самбір -- розмови з молодняком, олігархом, клясиком. Повитали Мар'яна Климковського з 60-літтям.
Луцьк, Новостав -- Пашковський показав нові твори. Пив козине молоко з пляцками з журавлиною.
Комунікації даються тяжко -- вода з глека витікає нестримно -- і нічим не заліпиш. Лайно відпадає, а нічого иншого більше нема.
На свої одкровення чуєш тільки мычание междометий.
Але нічо.
Нема нічого вічного.
І це мине.
У суботу були у храмі Святого Василія на Львівській площі. Скоричка перевершила всі можливі сподівання. І Свят доречний, і коляди, і пердзвони в клясичному стилі, і вертеп з жидами. Ге ж.
Коли з кумами вечеряли в домівці -- спостеріг як горить свічка -- синє полум'я знизу, а жовте -- зверху. Тому і прапор такий є а буде. Жовто-синє -- то обітниця між Богом і українцями. Свічки тонкий і пружний, ясний і спокійний подих тому запорука.
І подих геніяльного Тараса Шевченка:
Якось-то йдучи уночі
Понад Невою... та йдучи
Міркую сам-таки з собою:
— Якби то, — думаю, — якби
Не похилилися раби...
То не стояло б над Невою
Оцих осквернених палат!
Була б сестра! і був би брат!
А то... нема тепер нічого...
Ні Бога навіть, ні півбога.
Псарі з псарятами царять,
А ми, дотепні доїзжачі,
Хортів годуємо та плачем.
Отак-то я собі вночі,
Понад Невою ідучи,
Гарненько думав. І не бачу,
Що з того боку, мов із ями,
Очима лупа кошеня.
А то два ліхтаря горять
Коло апостольської брами.
Я схаменувся, осінивсь
Святим хрестом і тричі плюнув
Та й знову думать заходивсь
Про те ж таки, що й перше думав.
До роботи.
світло йшло від землі
Віктор БЛИЗНЕЦЬ









