imagesCAGN7TBO.jpg

НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ 61

15.01.2012

З Новим роком, з різдвом Христовим.
Зустріли добре -- у княжому Києві.
Попов вчинив абсолютно україноцентричну річ -- показав усю силу української музики. На Майдані Незалежности зібрались 200 000 вільних українців. І це вже в крові у них. Як даність. І це зробив Ющенко, панове.
Потім різдво у Карпатах. Три ялинки. коляди, вертеп з чудовими жидами.
Мандри западенством:
Станиславів -- розмова з Вишиванюком, гостини у неперевершеного Володимира Ференца. Магнат.
Чернівці -- розмова з чільними олігархами.Гостина в тата.
Тернопіль -- розмова з мером. Якийсь непевний а переляканий. Кнезь Яблунівський повний сил і творчих дерзань -- вивершує книжку про рідний штецль. А вино в нього -- виноградове, насичене, істинне і б'є наповал.
Львів, Самбір -- розмови з молодняком, олігархом, клясиком. Повитали Мар'яна Климковського з 60-літтям.
Луцьк, Новостав -- Пашковський показав нові твори. Пив козине молоко з пляцками з журавлиною. 
Комунікації даються тяжко -- вода з глека витікає нестримно -- і нічим не заліпиш.   Лайно відпадає, а нічого иншого більше нема.
На свої одкровення чуєш тільки мычание междометий.
Але нічо.
Нема нічого вічного.
І це мине.
У суботу були у храмі Святого Василія на Львівській площі. Скоричка перевершила всі можливі сподівання. І Свят доречний, і коляди, і пердзвони в клясичному стилі, і вертеп з жидами. Ге ж.
Коли з кумами вечеряли в домівці -- спостеріг як горить свічка -- синє полум'я знизу, а жовте -- зверху. Тому і прапор такий є а буде. Жовто-синє -- то обітниця між Богом і українцями. Свічки тонкий і пружний, ясний і спокійний подих тому запорука.
І подих геніяльного Тараса Шевченка:

Якось-то йдучи уночі

Понад Невою... та йдучи

Міркую сам-таки з собою:

— Якби то, — думаю, — якби

Не похилилися раби...

То не стояло б над Невою

Оцих осквернених палат!

Була б сестра! і був би брат!

А то... нема тепер нічого...

Ні Бога навіть, ні півбога.

Псарі з псарятами царять,

А ми, дотепні доїзжачі,

Хортів годуємо та плачем.

 

Отак-то я собі вночі,

Понад Невою ідучи,

Гарненько думав. І не бачу,

Що з того боку, мов із ями,

Очима лупа кошеня.

А то два ліхтаря горять

Коло апостольської брами.

Я схаменувся, осінивсь

Святим хрестом і тричі плюнув

Та й знову думать заходивсь

Про те ж таки, що й перше думав.


До роботи.

світло йшло від землі
Віктор БЛИЗНЕЦЬ