МАНДРИ

07.12.2009

Привіт, малята.

Мандрівочка пахла-пахла та й ся здійснила. Троха нервів у декого, трохи простуди теж у декого, але нічого.

Білак прийняв гостинно. Поснідали, погомоніли. Чекає 17 січня. Як усі. Забув ув його готелю нові капці, що діти татови подарували. І сміх, і гріх. Не зателефонуєш олігархові та й не скажеш: верни мені капці, драбе.

Сенейко як завше одвічно заклопотаний. Невзабарі знову на чотири дні котить у "сталіцу іхнєй родіни". Щось зачастив він туди до непристойного відверто.

В Закарпаттю суцільні ранчо, приватна власность і самозакохані закарпатці, що мають і власний час, і власне розуміння себе а України. Ця хворобливо загострена залюбленість у себе шкодить адекватному сприйняттю світу. Велике Я затуляє все інше і тоді людина сприймає все, що неЯ як щось невартісне, некомфортне і непотрібне собі. З цього виникають численні Ні, багатогранні принципи і прочая муть. Таке спілкування малоприємне і малопродуктивне. Але що ж...

Цюця найшла дівчаткам моїм по файному наплечнику -- просто на перевалі якомусь над Латорицею. Краєвиди божественні. Лишився би там хоч би циганом, чи навіть і вівчарем. Але княжий  Київ не толерує таким моїм замірам. А всі дороги, навіть від зарозумілих і -- як вони тоє мислять -- самодостатніх закарпатцув ведуть до Києва. І це добре є.

Затхей сидить. Друзяки думають, чи не вляпаються в каку, жона тупить, політологи гальмують, а менти сверепствують.

Ера-фм в неділю прикольна була -- ведуча лінива, а експерти безпорадні  порадники-теоретики. Але як слушно мовив герой фільму "Вишневі ночі": Пальцем сала не вріжеш, пане-брате. Атож.

"Ми у своїй Богом даній країні" -- каже з іхнього боку тягнихлись. Але яке ж ви все таки бидло у своїм Богом данім раю -- не годні ради дати ні землі, ні владі, ні собі. Красти, брехати, сподіватися ліпшого, емігрувати -- ось джентельменський набір бидла.

Треба казати собі правду хоч деколи. І здавати собі справу, з ким направду маєш до діла.

Кисельов -- новий кумір нації. Станув поряд з не менш вялікім Шустіром. А хахлята як миші під віником -- шубуршать і слинку лигают. І де ваші телекритики і медіа-профспілки, де ваша професійна гідність? Ага. В сраці. Прийшов чужинець, забрав твоє, а ти мовчи в трапочку і не ремствуй.

А скільки дебільних політтехнолухів -- жидівських, гамериканських а кацапурських показують тута "височенний клас" діяльности. Навіть, кажуть, тягнихлись якогось жида має консультантом. Ну це вже воопще.

Мій "друг" Чльоня покинув свого укоханого дауна трітякофа, вирішив зайнятися аналом а кількома сваїми праектами -- тепера він буде галавою наглядоваї ради не мало не багато Інституту світової політики (президент світу так скать) і провайдіром нового порталу "Главком". Все хо бути главним --  якась вавка діточа в свідомості. Очевіще.

Ющ повільно але впевнено іде вгору. Тімоха здихає щохвилини в інформаційно-електоральному просторі. В неї просто прострація. Але то її проблеми.

Все.

Іду до праці, бо жорстокий работодавець вижене -- і не пікну. А работать так хочіцца, і дєнюжку палучать, і парніравать.

Господь зробив потрібне неважким, а важке непотрібним.

Григорій СКОВОРОДА