383854891

Відкритий лист Голови Ради старійшин «Українського клубу»

05.09.2015

 

Шановний пане Президенте!

Експерти «Українського  клубу», який об’єднує  відомих фахівців в галузі політики, науки, культури, громадських діячів,  продовжуючи традиції своїх попередників, на своїх щотижневих засіданнях аналізують  поточну політичну ситуацію в Україні, прогнозують сценарії подій та продукують проекти рішень, які використовуються в роботі з громадськістю. Звичайно, нас турбує те, що переважна більшість сучасних українських політичних діячів активістів діють у лоні власного обмеженого  політичного досвіду і особистих думок, здебільшого амбіціозного характеру, майже  не цікавлячись настроєм і поглядами населення, переконливо продемонстрованими  під час Майдану і подій в АТО.

Мабуть, немає сенсу зупинятись на недоліках в роботі Парламенту і Уряду,  в які, судячи з Ваших виступів і рішень,  Ви намагаєтесь внести необхідні корективи, що частково допомагає уникнути проблем, пов’язаних з перехідним періодом від тоталітаризму до демократичної держави. Набутий Вами державницький досвід, відданість інтересам України і глибоке розуміння сучасної ситуації є абсолютно правильними. Відверто кажучи, Україні повезло, що у цей складний час знайшлась відома у суспільстві людина, яка змогла взяти на себе відповідальність за побудову держави. На наш погляд, найближчим часом  альтернативи Петру Порошенку на посаді Президента  України не існує.

І все ж таки, історичний досвід свідчить, що більшість революцій з часом гине. І переважно через помилки їхніх лідерів. Наочний приклад – розпад СРСР.  Добре відомо, що помилок не робить тільки той, хто нічого не робить.  Гаранта Конституції перш за все оцінюють по тим особам, яким він довіряє і на яких опирається у своїй політиці.  Аналізуючи думки населення, експерти клубу прийшли висновку, що основні помилки президента Порошенка стосуються кадрової політики, при тому що 60% кадрових призначень рекомендуються особисто Вами або погоджуються з Вами.

Під час виборчої компанії Ви обіцяли призначати людей на ключові державні посади за трьома критеріями – професійність, порядність, патріотизм. Вам повірили і обрали у першому турі. (Професія –рід діяльності, який вимагає спеціальних знань, тобто наявності спеціальної базової освіти, і навичок – тривалого досвіду роботи у даній галузі). Звичайно, в політиці потрібно працювати з професіоналами, які можуть мати власну точну зору і навіть відстоювати її публічно. Соромно згадувати про призначення міністром оборони міліціонера Валерія Гелетея, генеральним прокурором ще одного міліціонера Віталія Ярему, про якого Ви особисто сказали, що «Відсутність в трудовій книжці запису «працівник прокуратури» є швидше перевагою, ніж недоліком», міністром енергетики фінансиста Володимира Демчишина, який повинен вільно володіти процесами у тепловій, ядерній, гідроенергетиці і газовими енергетичними ресурсами, міністром інфраструктури (Укрзалізниця, Укравтодор, Державіаслужба, Укрморрічінспекція) історика і банкіра Андрія Пивоварського, міністром молоді і спорту ще одного історика Ігоря Жданова, який жодного відношення до спорту не мав і не має. Чи можна цих міністрів назвати професіоналами? Навіть якщо людина не займається політикою, то це теж політика. Яка ж політика у голови Національного Банку Валерії Гонтарєвої? Але ж йдеться не про приватний  бізнес, а про Державу. Куди ж поділись справжні професіонали? Вони в Україні  є, та тільки влада їх не хоче бачити. Влада навчилась гарно говорити, але спілкуватись з населенням вона не вміє.

Тепер щодо бізнесу і політики. Чи можна порівняти особисті інтереси бізнесмена з інтересами громадянина, який живе на зарплату? Мабуть і політичні погляди у них різні. Бізнес – це завжди конкуренція, різні засоби і методи досягнення перемоги. У багатьох випадках можливе навіть застосування зброї. Добре, що Вам вдалося приборкати інтереси Фірташа і Коломойського. Але серед тих, на кого Ви опираєтесь, переважають бізнесмени з мільйонними прибутками. Можна погодитись, що люди із спільними інтересами краще розуміють один одного. Проте йдеться не про приватний бізнес, а про розбудову  держави. Податок у 21,5% від прибутку мільйонера і з депозиту пенсіонера всього у кілька тисяч гривень по різному впливають на добробут їхніх родин.

Вважається, що рекомендації на заняття державних посад готує адміністрація президента. Якщо це так, то призначення головою АП Бориса Ложкіна не краще з  рішень. Хоч він і був Вашим давнім партнером, але досвіду в роботі державного апарату не має ніякого. Значить, підбиратиме  кадри не за професійними здібностями, а за їх ставленням до Президента.

Щодо другого Вашого критерію з підбору кадрів – порядністю, тобто за  моральними якостями кандидатів. Цей принцип бере свій початок ще з Майдану. Недарма ці події були охрещені революцією гідності. Гідними можуть бути тільки високоморальні люди. На боротьбу з надзвичайно поширеною епідемією корупції і  хабарництва, яка принижувала і ображала націю, вийшли мільйони гідних людей. Це була не боротьба з системою Януковича, повернення до якої не можна було допустити. Ваш заклик до проведення нової кадрової політики, від якої в основному залежало створення нової системи державного управління, був почутий і підтриманий. На жаль, зараз складається враження, що Ваша кадрова політика мало чим відрізняється від попередньої. Це надзвичайно небезпечно і для держави і для Вас, як Президента. Запрошені іноземці проблему в цілому вирішити не зможуть.

Сьогодні в Україні зареєстровано 262 політичні партії. Перед жовтневими виборами їх кількість стрімко зростає. Бо їх лідери мріють зайняти керівні місця в громадських радах аби контролювати місцеві бюджети. В Україні фактично немає жодної справжньої політичної партії, створеної на демократичних засадах, коли на зборах і з’їздах опрацьовується статут і програма, обираються керівники осередків, обговорюються  нагальні проблеми держави і регіону, пропагується програма партії серед населення і агітують за кандидатів в депутати. Українські партії створені під  їхніх лідерів, яких неможливо переобрати, а керівників нижчого рангу призначають особисто голови партій, які можуть продати партію іншому лідеру, у якого зовсім інші інтереси, а депутатів обирають за виділені ними гроші. Цікаво, якою буде «Солідарність»?.

І останній Ваш критерій – патріотизм. Майже кожна людина любить свою малу і велику Батьківщину і намагається зробити її кращою і зручнішою для себе, своєї родини і нащадків. Для цього вони обирають владу, яка повинна об’єднати і зміцнити націю і державу. Якщо всі українці патріоти, то чому 7 мільйонів їх виїхали в інші країни на заробітки? Чому їх так багато серед сепаратистів? Чому не виконується призов до Збройних сил України? Чому українська мова чим далі стає упослідженою? Чому телеканали транслюють переважно іноземні програми? А хто вимагає хабарі, продає і загублює землю, краде державне майно і гроші? І ще дуже багато «чому». І це трапилось не перед і не після Майдану. Що ж патріоти всього цього не бачили? А що робила обрана патріотами влада? То чи не пора змінити акценти з грошей на зміцнення української ідеї? І чим скоріше ми це зробимо, тим вірогідніше збережемо Україну. І все це теж щільно пов’язане з кадрами. .Кадрова політика повинна дуже жорстко придушувати саботаж. Хорошою допомогою був би громадянський контроль за Урядом з точки зору корупції. Ніяке Антикорупційне бюро не зможе проконтролювати урядовців краще, ніж це зроблять громадяни країни. Ми дуже довго жили в умовах непублічної кадрової політики влади. Давайте спробуємо зробити її публічною.

Мета цього  листа - звернути увагу Президента, Парламенту та Уряду на необхідність прозоро формулювати кадрову політику і дотримуватись такої політики.