НАЦІЯ ЯК ВИЯВ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

30.07.2009

Скільки світ стоїть, стільки людина дивувалася, що на Землі так багато народів і племен – і всі вони не схожі одне на одного. А дехто навіть і сумнівався, чи це потрібно: «Нам би простіше жилося, якби всі земляни мали єдину мову, однакові звичаї та якусь універсальну культуру», - почуєш і сьогодні. Та чи можуть японці забути, що вони японці, німці – що вони німці, й т. д.?

Звернувшися до історії, ми побачимо, що дехто з великих завойовників пробував утілювати такі переконання в життя – як правило, «вогнем і мечем». Наприклад, Олександр Македонський хотів бачити подолану Персію такою самою, як його рідна Еллада, і всіляко цьому сприяв. Однак завойовників було вигнано, а народ Персії (нинішні іранці та іракці) як був, так і лишився неповторним. Велика Британія не змогла «перетравити» маленьку Ірландію. Араби ж, які свого часу захопили Іспанію, лишили по собі слід у вигляді «мавританського стилю» в мистецтві – та й годі. І таких прикладів можна наводити багато.

Коли людське свавілля за різних історичних епох на різних землях однаково терпить поразку, то це означає, що воно розбивається об якийсь природний закон. Ви цей закон уже знаєте. Він не дає на одному кущі троянди розкриватися двом однаковим квіткам, а з однієї купки відкладених метеликом яєць – вилупитися двом однаковим комахам. Це – ЗАКОН ГЕНЕТИЧНОЇ РІЗНОМАНІТНОСТІ ЖИТТЯ: будь-яка система лише тоді виживає, коли її складові несуть достатньо інформації, щоб пристосуватися до вічно мінливих умов нашої планети.

Для людства це означає, що КОЖНИЙ НАРОД МАЄ НАБУТИ СВІЙ НЕПОВТОРНИЙ ДОСВІД, він же відкладається в культурних здобутках, які можуть виявитися потрібними всім.

Вдамося до прикладу.

Цигани – сучасні нащадки прадавніх племен – багатьом здаються дивними: стільки живуть поряд цивілізованих народів, а вперто зберігають свої химерні традиції. Для чого? Невже вони не можуть бути як усі?

А тепер уявіть таку цілком імовірну ситуацію. Внаслідок ядерної війни чи якихось глобальних катаклізмів цивілізація загинула, й тільки окремі острівці дикої природи виявилися придатними до життя. От тоді людям, які вціліють, доведеться мандрувати в пошуках чистих від радіації (чи вільних від якогось іншого згубного фактора) місць, готувати на вогнищі їжу, користуватися спільним майном і чутися щасливими вже від того, що над головою синє небо, ясні зорі, ц удосталь питної води. На цей випадок і бережуть цигани для цілого людства свій досвід, хоча, можливо, над тим і не замислюються: так жили їхні пращури, так належить жити і їм.

І так – кожний народ. Японці вчать нас пристосовуватися до умов «космічного корабля», коли всього обмаль – природних ресурсів, простору: все треба берегти, а тому кожний мусить виховувати в собі скромність в особистих потребах. З Японії до нас прийшли ікебана – мистецтво створення вишуканих композицій із мінімальної кількості природного матеріалу, хокку – короткий вірш, що передає неповторність миті, й обряд чайної церемонії, коли належить милуватися всім, що тебе оточує, та всьому радіти. Індуси показали людству, як можна без війни й крові звільнитися від іноземного гніту. Англійці внесли у світову духовну скарбницю вміння відстоювати права людини, німці – пунктуальність і чіткість у роботі, китайці – звичку покладатися лише на себе й усього досягати власними зусиллями, французи – невимушеність і легкість у спілкуванні.

Тим-то академік М. М. Мойсеєв, осмисливши реальність, написав: «Строкатість національної палітри нашої планети Земля – це благо, велике благо, дане нам Природою та її законами… Адже КОЖНА НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРА, КОЖНА ТРАДИЦІЯ – це пам’ять про досвід Людини. ВТРАТА НАЦІОНАЛЬНОЇ, а отже, й культурної РІЗНОМАНІТНОСТІ подібна до втрати різноманітності генетичної, ВКРАЙ НЕБЕЗПЕЧНА, не побоюся сказати – смертельно небезпечна ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО ЛЮДСТВА».

Усвідомлюючи вищість природного закону, людина й повинна поважати і свою націю, й інші народи. Без цього вона не може бути повноцінною складовою частиною єдиного цілого – Людства. Бо КОЖНИЙ НАРОД ПОТРІБЕН СВІТОВІ ТАКИМ, ЯКИМ ВІН Є.

Отже, зрозуміло, для чого на Землі стільки різномовних і різнокультурних народів. Та постає інше запитання: чому склався такий стан речей, в яких природних силах він прихований, який механізм його утверджує? Спробуймо пошукати відповіді.

ТРИ ОЗНАКИ ВИЗНАЧАЮТЬ НАЦІЮ: МОВА, ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ і ТЕРИТОРІЯ, на якій ця нація живе. Та зрештою все зводиться до території, бо саме там складається мова народу, формується його історична пам’ять. Знову вдамося до прикладів із далекого минулого.

Десь так років із тисячу сімсот тому в степах Приазов’я кочували тюркські племена булгар. Вони утворили великий племінний союз, який розпався під ударами хозарів. Більшість булгар переселилася на Волгу, а частина – відступила аж за Дунай, до Балканських гір. І там з ними сталося те, чого прагнули завойовники всіх часів: якщо Олександр Македонський не зумів еллінізувати Персію, то булгари, живучи на слов’янських землях, набули рис слов’янських племен. Тепер нащадки булгар, які живуть за Волгою, називаються волзько-камськими татарами, а ті, що на Балканах, - болгарами.

Протягом кількох століть сформувалася з вихідців із різних народів нова нація – американці, що за психологічними характеристиками відрізняється від інших націй. Під впливом якого фактора це сталося?

Це питання в науці ще мало розроблене. Ймовірно, що НАЦІЯ Є ОДНІЄЮ З ФОРМ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ БІОСФЕРИ. Щоб знайти на нього відповідь, треба вслухатися в улюблені мелодії різних народів. Ви не сплутаєте, наприклад, грецьке сиртакі з українським гопаком: у сиртакі виразно чути плюскіт хвилі, що накочується на гальку, а гопак міг народитися тільки серед степового простору. НАЦІЯ – ВІДКРИТО-НЕЗРІВНОВАЖЕНА, як і все на Землі, СИСТЕМА, що ФОРМУЄТЬСЯ ВНАСЛІДОК ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ З ДОВКІЛЛЯМ. ТИМ-ТО ЛЮБОВ ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ, ПРАГНЕННЯ ЇЇ ОБОРОНИТИ ДЛЯ ЛЮДИНИ ТАКЕ ОРГАНІЧНЕ: ЗА ТИМ – ВІДЧУТТЯ ВИЩОГО ЗАКОНУ, який велить кожному народові, зберігши себе, вписати до Книги людського досвіду свою неповторну сторінку. Саме «космічна підказка» допомагає на рідній землі творити зразки високого мистецтва. На чужині це вдається дуже рідко.

Посередником між людським світом і природою є мова. «Людина оточує себе світом звуків, щоб сприйняти й опрацювати світ предметів», - писав видатний мовознавець В. фон Гумбольдт. Аби полегшити людям спілкування, наприкінці ХІХ ст. було розроблено міжнародну мову есперанто. Вона була дуже легка для засвоювання, зручна, милозвучна й на якийсь час знайшла багато прихильників. Однак мовою міжнародного спілкування все ж не стала… Найімовірніше через те, що сформувалася не природним шляхом на якійсь землі, а в кабінетах учених, хоч і сповнених найкращих намірів. Звідси випливає, що мова, якою розмовляє народ, нація теж є об’єктивним явищем. Що більше мов знає людина, то краще, але в неї неодмінно має бути рідна мова – мова пращурів, мова народу, який виначився на рідній землі. Бо, як пише В. фон Гумбольдт, «… дію мови на людину можна назвати фізіологічною… У впливі мови на людину виявляється міцність законів її будови…» Отже, НЕ ТІЛЬКИ ЛЮДИНА ВПЛИВАЄ НА МОВУ – МОВА ТАКОЖ ВПЛИВАЄ НА ЛЮДИНУ, зміцнюючи її волю, надаючи їй певності себе.

Ісус Христос проповідував на території, окупованій Римською імперією, і йому зручно було розмовляти латиною або ж арамійською мовою, спільною для багатьох племен. Однак у зверненні з хреста до Отця Небесного він послугувався рідною мовою, й слова ті в Євангелії наводяться без перекладу. То була мова маленького галілеянського племені, однак її почув і зрозумів цілий світ.

Нове ставлення до світу передбачає зближення діяльності вченого й літератора.

Ілля Пригожин

(творець синергетики, лауреат Нобелівської премії)

Блог Вероніки КОНОНЧУК