Утіха минулого
(підсумки року 2012)

29.12.2012

Слава Тобі

 за влаштовані Тобою обставини,

які для мене склалися!

Подячний акафіст «Слава Богови за все!»

            Не буває вечора, щоб я не аналізував прожитий день, плануючи наступну днину, нотуючи щоденник, готуючись до сповіді. Й так уже заведено, що саме у ці дні розмірковуєш щодо подій цілого року, котрий поступово відходить у минуле, лишаючи по собі ті чи інші спогади.

            Перш за все я згадую традиційні річні три сесії у Харкові в колегії патріярха Мстислава – місці повного комфорту, затишку, джерела знань та любови.

            Приємною та неочікуваною була для мене пропозиція дирекції музею В.Г.Короленка співпрацювати, на що я охоче погодився. Й тому дев’ятого березня у стінах комплексу тривав мистецький вечір «Погляди Тарасів», у чому неабияк сприяла завше надійна підтримка Світлани Долженко, а також не менша активність мого кума Віталія Голуба. Неабияк значимим доповненням стала поява на заході Мирослави Войтенко (на світлині).

            Врешті-решт Небеса вирішили вдруге наректи мене Хрещеним Батьком, хоча я свідомо визнаю свою далеку недосконалість у цій справі. Тим не менше, у великодній тиждень немалим гуртом ми охрестили Мілану Голуб, таїнство чого провів отець Ігор Литвин. Так я зріднився одразу із кількома чудовими людьми.

            Цей рік дав життя моїй новій книзі – збірці оповідань «Сім», яку презентували у музеї В.Г. Короленка, де я також дебютував із виставою «Заборонена любов» у спільній грі із Катюшою Мормило.

            Кумівство привело мене до Дніпропетровська, а згодом й до Криму. Місяць я насолоджувався безпосереднім спілкуванням із хрещеницею Міланою та мав можливість відкривати для себе прекрасні куточки України, серед чого – парк графа Воронцова.

              Не оминув своєю увагою й Полісся, вирушивши туди наприкінці липня. Місце, де я відпочиваю, насичуючись читанням та творячи нові сторінки чтива. Вагому роль для мене становить прочитана на Поліссі книга Августина «Сповідь», до якої я постійно повертаюся задля ліпшого насичення свідомости.

            Доречним продовженням читання книги стала моя поїздка до Харкова з нагоди дня народження Ігора Капустянського. Августин з неабияким трепетом описує дружбу – насолоду цього життя. Не меншу насолоду для мене становить лише усвідомлення того, що Бог дарував мені Ігора.

            Окрім живого спілкування, котре становить неабияку частку мого життя, я вдаюся до листування. Через ряд обставин більшість людей припиняють відписувати мені, але є вийнятки. Ось уже кілька років  триває переписка із Мариною Онищук – викладачем іноземних мов із Новоград-Волинська. Лише момент того, що у твоїй поштовій скринці лежить новий лист, приносить неабияку радість бо хтось цікавиться твоїм життям.

            Господь цікавиться нашим життям через інших людей. Цього року останніми для мене стали учасники молодіжного театрального колективу «І по всьому». Цікавість – це не лише з’ясування загального стану життя, а й активна співучасть у ньому. Всі мої мистецькі проекти активно підтримували актори студії «І по всьому», у чому неабияка вдячність Надії Мороз-Ольшанській та нинішньому керівникові студії Олександрі Волаковій.

            Неабиякою радістю для мене стали чергові зустрічі із Богданом Жукевичем – моїм земляком та хорошим другом. За найліпшої можливости ми намагалися бачитися, спілкуватися, обмінюватися ідеями, просто бути поруч.

            Присутність Мирослави Войтенко, що зрештою переросло у спільну гру, радувало мене. У жовтні ми презентували виставу «Неугасаемая свеча», що дійсно запалило у душі особливе світло. Світло щастя, яке я вирішив увіковічнити виданими на 2013 рік календариками «Мить щастя».

            Господні обставини подарували мені у цім році кілька приємних знайомств. На хрестинах Мілани я познайомився із Альонкою Мірошниченко – напрочуд відкритою та чутливою дівчиною, спілкування з якою завше щире та задушевне. Деякою протилежністю цьому стало знайомство із енергійною та рішучою Валентиною Губенко, котра багато у чому лишається для мене загадковою, але водночас й спонукаючою збагнути ту загадковість. Хоча, вже загадки моєї підсвідомости розкриває Аліна Мак – психолог, з якою ми потоваришували кілька місяців тому. А такою вже собі розрядкою та відпочинком стають для мене бесіди й одиничні зустрічі із Оленою Долинською.

            Цей рік був неабияк хорошим. І головне, що він вказав на перспективу подальшого життя – нові мистецькі проекти, написання сценаріїв для вистав, праця над книгою. Усі перераховані люди й далеко не лише вони – все це обставини Господні, що тішить.

Дякую вам за все)))

З Богом у рік 2013!!!

 

29.1212 р.Б. Прор. Аггея, мч. Марина

(Полтава)