Блог Романа КУХАРУКА

Зранку Малий полишив мені гарні подарунки і подався у світи у свої осібні мандри до своєї дівчини і своїх вражень. А мене закидали бальончиками і подарунками. Було вельми приємно. Потому був баль. Шашлики, вино. Файно. Хоча мав-єм ріжні дні народження: і самотні, і бучні, і радісні, і сумні. Мало радості, коли кожен такий день наближає тебе до ями. Але що ж. Я як той пень серед води, з якого тече зелена душа свободи і твого -- тільки твого -- єства. Квітка віддає насіння і сохне, паде до землі. Моє насіння росте, мислить, творить -- і це прекрасно. Привітали Надія Красножон, Володя Оваденко, Віталік Мельничук, Сергій Лучканин... Дякую всім.

В неділю рано зілля копала... А я встав пізно -- сонце добре пекло у вікно і шукало очі і губи, лоскотало шию і зазирало там, де не варто... Наломили з Миколою шульків дітям на радість. Олексій дивився картини, а я книжки. Домовились, що у вересні робимо у будинку актора виставку Миколи. І це буде подія. Супер. Мама мучить Миколу господарством, а він хоче малювати. Не так вже й часу багато залишилось. Але вона не тямить того. Кози годуй, кропиву ріж ножем пацєтам. Овва, як це мені знайомо все... Але що ж, родичі завше є найбільші тирани. І треба або тікати світ за очі, або терпіти їх. Окей. Далі заїхали у ліси до Міхнів. Володя гордо показав коропину ферму. Мільйон мальків чмакають кукрудзяну потеруху. З того мільйона тільки 200 000 виросте і стане повноцінним товаром на ринок. Приїхав якийсь Олег Луцик -- куштували його горівчину на меду, огірки і сало -- мочене і звичайне. З добрим хлібцем то добре йшло. Потому Олег пішов ґальоп рибу лапати, а прийшли двоє поважних типів. Частували цікавим пивом (з домішком якогось трунку) і пекли рибу на вогні. Мовили з усіма про партійні справи і про політику загалом.

Гільче -- між Острогом і Здолбуновом. Там міститься джерело святого Миколая. Вода дуже добра, помічна для очей. Вже там через дорогу зробили озеро і продають живу рибу. Запалив свічки. Набрали води. Отакої.

Привіт. Пахла мандрівочка пахла та й потягнула світами. У п'ятницю зранку записали міністра ЖКГ. Був розлючений тим, що пресцуха не нагадала йому зранку, що йде не на радіо а таки на тілівізір. Але нічо -- обійшлосі. Потім Усачов мав де фачири з двома молодіжними лідерами Олегом Куявським і Степаном Барною. Мовили про участь молодіжи у наступних виборах. Усачов мовив про молодіж, а ті двоє про свої успіхи ув молодіжній політиці. Кождому своє. Потому Усачов відпсячив у прямому етері на Ері якогось Шевченку з Союза лівих сіл. Ключова фраза -- "Читайте теорію". Тарасик Березовець засцав -- не прийшов. У суботу зранку виїхали на Рівне. По дорозі купив дітям кераміки в подарунки, а тещі -- плетений кошик, що закривається на обабоки. У Миколи Пашковського -- природа, риба, кози, картини, білоруські книжки. Взяв три на переклад. Пили медовуху, їли молодого півня і юшку. Зловили линка, рака і коропа. Щось не йшла нам риба та й уже. Про Гільче напишу далі окроме.

Привіт, малята. У Сліви народився третій син Богодар. Вітаєме. Бажаєме і чекаєме на стограм. Славний Славко Плішкін відгуляв черговий день народження. Слава йому і слава. Нєх жиє й пасецця. Розпочинаємо кілька нових потужних проектів. Ми надовго, бо ми неодноразові. Потрохи збираємо команду професіоналів, які мають своє місце в команді і матимуть вагоме місце у суспільстві і в політикумі. Кожен день відкриваєш собі щось позитивне, нове і незнане. Навіть живий бумеранг, що залетів у твій город з підступної руки ворога мого, можна перепрограмувати і не повернути або повернути отруєним порозумінням. Дармовис здрис. Дєшовка калєсіт по городам і вєсям. Дрободан працює з молоддю. Отаке. Треба перепочити. Не дармуйте себе і не живіть ілюзіями. І читайте Шевченка, бо в нього правдива програма розвитку української нації.

Прожив чотири дні як настоящий пісатєль -- лектура, набір старих текстів, розмисли. В самоті і в злиднях легше мислити. Нема гордині. Гординя вивітрилась. Думаю про тих, хто обплював міфічного кухарука на буквоїді. Знаю кожного, хто писав, по топоніміці, лексиці, злості. Але прикро не це, а те, що порядні люди, яких шаную, мовчать. Прочитали і пішли далі. Тому й суспільство гниле. Порядні мовчать, а негідники пруть танком. Та менше з тим. Бог милував від порожнечі ґлямуру, літературної суєти, гонитви за успіхом. Маєш більше часу на сомоусвідомлення, на духовну працю, на розмисли. Звичайно, було б добре спілкуватися з мудрими людьми, рівними тобі за талантом і рівнем мислення, але на каву нема грошей, а збиратись десь в окремому місці раз в тиждень -- треба докладати організаційних зусиль. Мало би то бути природно. Як зароблю трохи грошей політикою, відкрию цілодобове літературне кафе. Буде привід до спілкування. Проштудіював Чижевського. Перечитую хазарські праці Ґумільова. Розанова підчитав. Істинне християнство мені все більше подобається. Не тупий обряд з попом і кадилом, а істинна віра -- у Слово і через Слово. Наступну книжку есеїв назову образом Сковороди "Потопні води". Супер. Вчора плакав. По НТВ показали історію про дивака з російської глибинки, що поїхав з села, вивчився у Московській...

Привіт, малята. Спочатку глянем на коменти в буквоїді що там ще наквецяли. Нема. Заглохли. Ну і клас. Вичахли до решти. Записали програму політичну -- Олександр Палій цікаво уповів про уряд і кризу, а Андрій Войтенко дебютував. Досить добре. Побачимо, як буде далі. Вероніка записала пісатілів -- Олексу Ганзенка і Наталю Тучинську. Сліва цікавиться, чи я на нього не образився. Та ні, чого б то я мав так чинити. Спека і свобода -- дві речі несумісні, але що ж. Все. Па.

В чому полягає суть політичної роботи? В роботі з людьми. Люди -- це головне. Білак, Суслов, Черненко, Мойсик, Даневич, Розсоха, Мяктінов, Аржевітін, Аваков, Оніщук, Гайдамаха, Романів -- ріжні, але відкриті і чесні. А є гинша китегорія -- хитрі, скупі і дурні. А є ще гинша -- стукачі і провокатори. А є ще гинші -- в очі він твій друг і товариш. А поза тим гниль свою проявляє анонімно. підступно, невдячно. Такий Бібісі. Знищити його можна одним порухом мізинця -- але нащо? Все ж таки талановите падло, щось може зробити вартісного для української культури. Інфузор йому вправить мізки і дещо інше. Але коли бачиш поруйновище на полі української справи -- хапаєшся за голову, з ким же працювати і йти далі? А йти треба. Дєшовка питає мене -- чому Остапчук у правлінні Українського клубу, а ми з Дроботенком ні. Бо Остапчук українець і людина -- з усіма негативами і помилками. А з вами, хлопці, треба бути завше напоготові. А це складно. Та й нє магчима. Що, власне, відбувається? Ми рухаємося своєю дорогою -- Український клуб, Українська громада, Нація. Ця дорога приведе нас до влади, до торжества українських цінностей, до вершини самореалізації. А стукачі, провокаториі і дебіли залишаться в минулому як сміття історії. ...

0 липня 2009, 12:55|Олег: заберіть цього муділу з БУКВОЇДА! 30 липня 2009, 11:11|olena: кроме романа его не любит никто. ему нужно собрать деньги на психлечение. 30 липня 2009, 10:12|поп: ромко себе дуже любить... аж страшно... буде відтак українським героєм... як микола славинський... фух... 30 липня 2009, 10:06|timlit: Вам не соромно друкувати таку продажну скотину на ваших сторінках? 30 липня 2009, 08:58|андрухович: король помер, хай живе кухарчук? чи не забагато чести? Ось ще одна порція ненависті, глупства, нетерпимості. Після цього ці з дозволу сказати українські і з дозволу сказати інтєлєхтуали їдуть до Польщі, Гамерики, Парижу, Маскви і Пітірбурха освоювати ґранти, потім сідають за письмові столи і ноут-буки, пишуть про високе і красіве. Яка психологічна характеристика цих духовних покручів? Сикливі, глухі, тупі і недоладні. Але чи для них я писав ту статтю? І для них теж. Як не парадоксально. Аби відчути звірячий оскал, злість від того, що я просто існую -- ходжу, дихаю, люблю, виховую дітей, пишу книжки, реалізую політичну програму україноцентричного середовища. Боже мій, скільки талановитих, відвертих і україноцентричних знищили отакі горлопани -- словом, зневагою, злістю, підступами. Їм несть числа. Але треба бути сильним, якщо хочеш бути -- собою і збутися як людина. Але ця лайка у мій бік...

Авторська колонка 29.07.2009|11:00|Роман Кухарук Свята душа літератури:Інтернет – великий ідейно-вербальний смітник. Там багато всього. Але нарікати на ресурс – глупо. Треба нарікати на самого себе, якщо щось не так з тобою у тому інтернеті. Але вельми цікаво спостерігати за текстами в часі. Час – немилосердний. Він робить своє – і з текстами, і з людьми. Далекого 2003 року гурт молодих письменників, яким остогидли і околітенківці, і яворівці з яворівками скористалися з ситуації і створили свою творчу Спілку – Літературний форум. Було чимало інтерпретацій цього історичного факту. Серед них і ця публікація у газеті «Україна молода»: Дороговказ початківцю чи Сонне царство? «Літературний форум творчої молоді» готуватиме кандидатів на Євробачення. I не тільки... Аліна СТРИЖАК «Україна молода» вже повідомляла: у нашій країні з´явилась чергова альтернативна спілка письменників — Всеукраїнська спілка «Літературний форум творчої молоді». 250 молодих літераторів, яким набридло просиджувати стільці у кабінетах НСПУ, об´єдналися, щоб «вивести українську літературу на світовий ринок». Очолює цей письменницький осередок блудний син НСПУ, вилучений з її лав Роман Кухарук ( «Любити хлопчика», «Коїтус на руїнах», «Муха з цукром», «Мумуари, повні яблук», «Пригоди Котамури»).