МАНТРИ

02.08.2009

Прожив чотири дні як настоящий пісатєль -- лектура, набір старих текстів, розмисли. В самоті і в злиднях легше мислити. Нема гордині. Гординя вивітрилась. Думаю про тих, хто обплював міфічного кухарука на буквоїді. Знаю кожного, хто писав, по топоніміці, лексиці, злості. Але прикро не це, а те, що порядні люди, яких шаную, мовчать. Прочитали і пішли далі. Тому й суспільство гниле. Порядні мовчать, а негідники пруть танком. Та менше з тим. Бог милував від порожнечі ґлямуру, літературної суєти, гонитви за успіхом. Маєш більше часу на сомоусвідомлення, на духовну працю, на розмисли. Звичайно, було б добре спілкуватися з мудрими людьми, рівними тобі за талантом і рівнем мислення, але на каву нема грошей, а збиратись десь в окремому місці раз в тиждень -- треба докладати організаційних зусиль. Мало би то бути природно. Як зароблю трохи грошей політикою, відкрию цілодобове літературне кафе. Буде привід до спілкування. Проштудіював Чижевського. Перечитую хазарські праці Ґумільова. Розанова підчитав. Істинне християнство мені все більше подобається. Не тупий обряд з попом і кадилом, а істинна віра -- у Слово і через Слово. Наступну книжку есеїв назову образом Сковороди "Потопні води". Супер. Вчора плакав. По НТВ показали історію про дивака з російської глибинки, що поїхав з села, вивчився у Московській консерваторії і повернувся додому. Все життя тренувався ногами грати "Політ джмеля", хотів здивувати світ, прославитись і заробити грошей. Поїхав на "Хвилину слави". Виступив. Письменниця Толстая виступила проти нього. Приїхав додому і повісився. Давно не плакав-єм, а тут щось здушило. Переміг тоді якийсь хлопчина акробат -- здольненький, комусь придасться. А цей вуйко з села приносив і міг приносити далі радість людям, а приніс смерть. Хто винен? Тільки він? Винні всі. В житті кожного -- ліс повішених, вбитих, зниклих, загиблих. Тільки встигаєш чути траурні вісті. А ти ж їх знав, говорив з ними, сперечався, сварився. І вже їх нема. І ніколи не буде. І з кожним з них помирає частина тебе. І кожен раз не питай по кому подзвін -- він по тобі. Найбільше має людина боятися печаті Каїна на душі -- аби словом, порухом, дією не спровадити нікого туди -- за поріг, за чорну і вічну межу. Читаючи Чижевського вивів таку формулу: Бог -- це повнота. Краса -- чистота. Любов -- краса що породжує вогонь. Вогонь -- життя що спалює до тла. Поза Богом немає нічого -- ні Бога, ні краси, ні любові, ні вогню. Андрій Любка написав гарну рецензію. З нього будуть люди. Все. Завтра -- політична круговерть. Козаки були мудрі люди: виростали в селі, кінчали школи у світових столицях, брали участь у бойовиську з шаблею і словом (політика), потому йшли в монастир на розмову з Богом. Головне для українця -- достойно народитись, достойно прожити своє життя і достойно вмерти. Цілком імовірно, що закінчу своє життя в церкві, в молитві, у самоті, поміж книжок і писань. Не найгірше вивершення життя.

Боже милий! Тяжко мені жити! Маю серце широкеє -- Ні з ким поділити! Не дав єси мені долі, Молодої долі! Не давав єси ніколи, Ніколи, ніколи! Тарас ШЕВЧЕНКО