sub_wm.jpeg

Продовжуємо блазнювати...

12.12.2009

Приємний день видався... Нині була у нашій МАУПівській бібліотеці. От я можу нескінченно довго скаржитися на свою бурсу (особливо, якщо настрій відповідний і так і кортить на когось або ж на щось поскаржитися), але що не кажи, а бібліотека та видавництво (коли не враховувати деяких нюансів) у нас файні Cool Особливо бібліотека (ну, що ще міг написати божевільний бібліофіл Laughing). Щоправда сьогодні зал "гуманітарки" був зачинений. Але, на щастя, мене врятувала бібліотекар залу економічної та природничої літератури Smile Приємно, коли люди роблять свою роботу з душею, радісно дивитися... і настрій покращується, перевірено Wink Зате, якби я так "несвоєчасно" не нагрянула до бібліотеки, то нать би й не знала, які дивовижні речі у нас сховані за дверима залу "економки". Ну, з якої б іще радості я туди подалася Laughing А тут відкрила двері і завмерла... Погляд прикипів до стіни з картинами, вірніш, для початку до однієї сюрреалістичної картини із янголом, позаяк вона була першої і найближчною до входу до зали. У нас у бібліотеці постійно проходять усілякі виставки. За тими, що в залі гуманітарної літератури, я слідкую, бо ж усе рівно за специфікою фаху доводиться в нього навідуватися, а от в зал економічної літератури зазираю рідко, вкрай рідко. Зараз там проходить виставка Андія Кулагіна. Дивовижні картини, мушу сказати. Усім дуже раджу зазирнути особисто й помилуватися і подумати... тим більше, що полотна тому сприяють Wink Дуже змістовні й при тому естетично навдивовижу привабливі картини, а таке бува не завше, особливо в сучасних надто вже модерних митців.

 

Взагалі-то тиждень видався кумедний, депресивний, апатичний, але кумедний. Забавний тиждень. Виявив чи то скоріше в черговий раз нагадав про "больові точки". Працювати ще й працювати над ними, особливо, якщо визнавати життєвий закон про те, що світ зовнішній - це відображення світу внутрішнього, а люди довкола "дзеркалять" нас же самих, як і ми їх. Ми притягуємо лише те, що резонує з нами, нашими світовідчуттями, поглядами, переконаннями, чеснотами і пороками, з нашою силою і нашою слабкістю, з нашими явними та прихованими від нас же самих рисами... І все, що нас дратує в інших, найперше дратує нас у собі, саме тому так і чіпляє Undecided Дивлячись зранку у дзеркало, можна перед виходом з дому підправити зачіску, макіяж чи костюм, а вдивляючись у людей, що нас оточують (насправді у тих, котрими ми себе оточили) можна підправити щось у характері, душу підчистити, вмити себе внутрішнього чи якось так...

Ось такі от думки іноді завітають у гості та й не полишають довго-довго Smile І, мабуть, це на краще. Насправді воно й дійсно, усе, що робиться і що не робиться - усе на краще Wink Інакше й бути не може. Світ так влаштований. Кумедно і серйозно водночас...

Цим разом хандру лікувала переглядом японського аніме (у великих, дуже великих дозах), чоколадом у найрізноманітніших його формах (древній і дієвий антидепресант), музикою Девіда Боуї, варенням і пригадуванням мистецьких витворів, що містять один із найулюбленіших моїх образі - блазня... Tongue out

Цікаво було би провести якось дослідження про те, хто і як жене від себе геть депресивні настрої... Тре' буде якось таке обов'язково зорганізувати... трохи згодом... Wink

Бувайте здорові...

Смейся, презирая беды, - 
То ли будет впереди! 
Не царя - шута в себе ты 
Над собою учреди.

И в одном лишь будь уверен: 
Ты ничуть не хуже всех. 
Если сам собой осмеян, 
То ничей не страшен смех

Вадим Шефнер (31 декабря 1914 (13 января 1915)  — 5 января 2002) —поэт, прозаик, фантаст, «фантаст в поэзии»