МАНТРИ

05.04.2009

День сонячний і теплий. Проводити такі чудові дні в абсолютних злиднях -- прикро. Але що поробиш, така доля українського діяча. Менше з тим. Канали обсіли рибачки ва всіаружії -- вудочки, черпала, ятері. Божечку ж ти мій милий та красний, що там тільки нема. А бідна риба й не тямить того. Взяти б цю армію рибаків та сміття визбирати -- ото би було круто. Переговорив з Пашковськими -- обома -- оден малює, а другий спілкується з бджолами. Набрав учора єдиним махом давнє інтерв'ю Євгена Пашковського. Це чисто моє розуміння літератури і Києва. І я так думаю і так відчуваю. Але треба було трохи часу, аби мисленно подорослішати і дозріти до того всього. Вчора також писанув реценжку на роман Процюка. Він відкрив мені важливу річ -- істину: Поезія -- це молитва. І це правда. Вона нікому не треба опріч Бога і твоєї душі. Нині зранку єдиним подихом написав статтю "Гоголь -- це Україна". Перегодом прочитав однойменну лекцію. Добре. Читаю в дорозі роман Процюка "Інфекція", а вдома -- роман "Гора" Рабіндраната Таґора. Отакево. Па.

Спершу тихо звукнули струни бандури, до них приєднався голос. Микола ГОГОЛЬ