Різдвяне привітання театралам у році 2014
07.01.2014
«Христос народився!» – ми чуємо ці слова з екранів телебачення, у текстах колядок, у колі рідних та друзів з року в рік. Для людей, котрі не особливо знайомі з життям Ісуса, ця фраза не несе чогось значимого, тим паче наприкінці різдвяного посту. Справді, скільки мільярдів хлопчиків з’явилося на світ за всю історію людства, але все ж саме у цьому випадку викликують радісно «Христос народився!». Серед вас іще немає батьків, але ви можете спитати у власних про те, що для них означала ваша поява на світ. І, без жодного сумніву, ви почуєте приблизно таку фразу: «Твоя поява для нас була знаком любови, сенсом життя». Народження Христа – це знак любови не одному поколінню людства усього світу. Й, так само, цей знак жодним чином не оминає театр. Театр, який довгий час був гнаним, а тепер ми можемо спостерігати його елементи у колядницьких вертепах, Великодніх інсценізаціях, мініатюрах про святого Миколая.
Як ми можемо пригадати, Ісусові приносять три дарунка: ладан, золото і миро. На той час розвитку людства це були чи не найцінніші здобутки, понад якими став Ісус Своїм жертовним життям, що для світу театру відкриває певну новизну. Адже славетний Станіславський вкарбував у театр зміст віри. Чимало митців, серед яких Фаїна Раневська оживили театр. А народження Христа наповнює театр любов’ю. Любов, яка дає – це зміст театру. Коли б ви не прийшли до театру, та коли б ви його не лишили, важливо пам’ятати, що до вашого приходу театр був - і після вас буде. Але покликання кожного, хто приходить у світ театру, – берегти справу та людей у ньому через вияв любови. Дати свій час, увагу, сили, можливості, життя в ім’я спільної справи. Театр – це здатність прийняти людей такими, якими вони є і все зробити задля розвитку їх здібностей, умінь та талантів. Я пригадую поширену історію про благодійний аукціон, на якому доволі показний бізнесмен пожертвував зі свого гаманця 50грн, а бабуся, котра ішла за ним у черзі, – 50коп., що неабияк обурило організаторів аукціону. Але якби ми поглянули у гаманець бізнесмена, то побачили б там щонайменше іще 10 купюр по 50грн, а у гаманці бабусі була порожнеча…
Інколи віддати останнє, бо любов не знає своїх меж – це стан свідомости театрала.
Щиро кажучи, інколи дивишся довкола та починаєш ловити себе на думці «б’єшся, мов риба об лід». Не бійтеся та не соромтеся давати. Можливо, не театр ваша сфера, але невтомно шукайте середовище, де ваша душа буде щаслива від того, що щедро ділиться, найперше - любов’ю.
У цю святкову пору хочу побажати вам, любі мої театрали, щоб слова «Христос народився» дійсно породили у ваших серцях промінь любови, котра вчитиме вас цінувати тих, хто передає вам свій театральний досвід любови та стимулює давати власноруч задля збереження нашої спільної справи з іменем театр!
06.01.14 р. Б. Надвечір’я Різдва Христового
(Полтава)