Лист XV ( з книги "Листи написані дощем")
Кадош

18.06.2010

Стильний одяг, модне авто, розкішний будинок, шикарний відпочинок – все це має той, кого називаємо успішним. Скільки себе пригадую, то до успіху закликали кругом. Ще у школі чимало вчителів наголошувало на тому, що варто вчитися, щоби мати хорошу роботу, яка дозволить мати усе перераховане вище. Сьогодні я розумію, що ті вчителі не любили своєї роботи, бо не мали від неї побідного, тому думали й казали про це. Відповідно, учні ставили цілі бути успішними, але при цьому шлях до цього ретельно не осмислювався. Тобто, це могло здобуватися за будь-якої ціни. Тому немає чому дивуватися сьогодні, адже на все було відповідне виховання. Причина у тому, що женучись за успіхом людина тікає від мудрості. У Біблії щодо цього сказано: “Будьте мудрі як змії, прості як голуби”. В одному фільмі конфлікт вирішили завдяки пістолету. При цьому герой сказав: “Куля знає правду, тому вистрелить тоді, коли це буде потрібно”. Так само і змія знає кого і коли кусати. Відсутність мудрості можемо спостерігати у щоденних сварках, лайках, конфліктах й навіть терорах. Люди звикли жити стереотипами. З грецької стереотип – твердий відбиток душі. В чому можемо його бачити? Бодай у тій самій родині. За стереотипом найкраще та найперше робиться для дітей: їжа, одяг, умови. Тим часом відбувається дещо цікаве. Багато хто не розуміє, що людина – це стадна істота. Хороший аналог цьому вовки. Попереду зграї йде завжди вожак, їжу шукає вожак, вчить дітей вожак, але й їсть, відпочиває та спить першим вожак. У випадку людей здобувають все батьки, а отримують першими діти. У останніх виробляється відчуття лідера, хоча насправді так не є. Коли ж надходить період підліткового віку, то дитина отримує сильну психологічну травму, адже тоді їй пояснюють, що вона далеко не лідер, а подекуди й взагалі ніхто. У давні часи українська родина мала чудове правило – першим до столу сідав і починав їсти батько, але роки зруйнували цей порядок. Ще одним достатньо яскравим образом стереотипу є народна віра. Це зовсім не християнство і не православ’я, адже люди керуються далеко не Біблійними переконаннями. Поклоняючись іконам, цілуючи мощі, п’ючи воду із джерел, вінчаючись та приймаючи хрещення, люди чекають на отримання чогось особливого. Але ж решту життя проводять потопаючи у гріхові. Відбувається спотворення свідомості. Коли питаєш у батьків для чого охрестили дитину, то відповідають: щоб не хворіла, не плакала. Та насправді дитина тоді не хворітиме, коли за не належно доглядати та оберігати від подібного стану, бо хрещення – це зобов’язання, а не захисна капсула. Саме такою народною вірою, яка слідкує чи прийшла жінка у спідниці до храму, як хто хреститься, повертається – люди роблять себе мертвими, бо забувають про Бога і життя. Не дарма сказано: “Нехай мертві ховають мертвих”, а решта має іти за Богом. Однак, люди біжать за успіхом, а мудрі лишаються далеко позаду, проте “останні будуть першими, а перші – останніми”. Останніми завжди були якісь інакші, не подібні до решти. Греки таких називали – кадош, що нашою мовою звучить – святий. Дуже мало людей ходить до церкви, а тимпаче причащається, тому не дарма перед таїнством отець промовляє: “Святеє – святим”. Мудрі отримують мудрість, але продовжують жити сумирно та тихо, немов голуби. Безумовно, що успішні були й будуть, але й святих не забуває земля.