Великий піст року 2013
19.03.2013
У переддень Великого посту року 2013 я побував у Харкові на традиційній зустрічі християнської молоді у храмі Дмитрія Солунського УАПЦ. Логічно, що темою зустрічі стало обговорення явища посту та різних аспектів його реалізації. Знову ж таки традиційно був присутнім архиєпископ Харківсько-Полтавської єпархії Ігор Ісіченко.
У кімнаті харківського братства Андрія Первозваного зібралося понад десять молодих осіб, процесом чого керував Євген Журер. Власне, сам Євген і розпочав доповіддю щодо ролі їжі у період посту. У своєму коментарі щодо почутого, владика Ігор зосередив увагу на відмові у наш час найперше від телебачення, алкоголю, паління, а тоді вже від м’яса, молочної продукції та риби зокрема. «Адже піст має вибудовувати в людині гармонію між тілом та душею» зазначив архиєпископ.
Наступним доповідачем був я. Тема мого звернення стосувалася спокус. Користуючись можливістю, надам короткий текст своєї доповіді: «Насправді ми достатньо часто чуємо це слово «спокуса», зрідка зауважуючи повноцінний сенс цього слова. Слід визнати, що у сьогоденні слово «спокуса» набуло певного негативного забарвлення. У той же час ми можемо пригадати з вами російське слово «искуство» (аналог українського «мистецтво»). Існує такий ланцюг походження: искушать – искуство – искусно. Отже, спокуса – це випробування. Одразу до пам’яти приходять слова Святого Письма: «Царство Боже береться силою», а також слова апостола Павла: «Ісус, як і люди, піддавався спокусам, але зумів протистояти їм». Господь свідомо дає людям випробування, аби пересвідчитися у їхній дієвості, прихильности до Бога, до любови.
Якими ж є ті випробування? Розглянемо лише 3 основних на прикладі Ісуса, Котрий у пустелі протягом 40 діб переживав подібне.
1. «Не хлібом самим, а словом з уст Божих…»
Живе слово Господнє лунає ніде інше, як у середовищі Божому, відтак у церкві.
Неділя, свята – це чудова можливість насититися Словом Божим у храмі. Актуальність цього в період Великого посту неабияк зростає, чому сприяють особливі постові служби, число котрих зростає, зокрема у перший та останній тижні й також не слід забувати про літургію раніш освячених дарів (щосереди).
2. «Не спокушай Господа Бога Твого…»
Зловживаючи обмеженням їжі у період посту, ми шукаємо чуда у голодуванні, чим
непоодиноку хизуємося, показово виставляючи свої уявні здобутки. Вдало пише апостол Павло, про що ми читали минулої неділі: «Якщо твій брат не вживає м’яса, то не їж у його присутности». Обмеження у їжі – це доволі індивідуальна процедура, яка обумовлена роллю зайнятости та станом здоров’я людини. Ми ж маємо зважати на толерантність щодо оточення. Справді, не ставати спокусою одне одному, а відтак знати місце, час та міру того, що і як діємо.
3. «Богу поклоняйся і Йому єдиному служи…»
Перш за все, черговий раз хочу нагадати, що Господа слід бачити у Його творінні:
природі, людях. У цьому випадкові мова іде про цінности, котрі плекає у своїм житті людина. Служити Богові – це дбати про зростання духу Його громади. Царство Боже, котре ми творимо власноруч за допомогою Отця Небесного, починається із конкретних людей довкола нас. Найперше – це люди, котрі з нами пліч о пліч творять спільну молитву, приймають причастя.
Як на мене, найбільша спокуса – це зосередження на собі. Дбаючи про регулярне бігання до церкви, вичитування усього молитовного правила та жорстке обмеження у харчуванні, ми лише віддаляємося від Бога, громади, Царства Небесного. Альтернатива – ставати прикладом для наслідування. Не повчати, не моралізувати, не вимагати й засуджувати, а жити суголосно із Господніми приписами, безмовно спонукаючи інших до наслідування, в чому і є сенс посту, сенс життя людини.»
Наступним доповідачем був Ігор Капустянський, котрий детально розповів про постові служби, котрі вибудовуються за книгами: типікон та постова тріодь. Особливу увагу Ігор звернув на молитву Єфрема Сиріна, канон Андрія Критського, літургії раніш освячених дарів. Детально було розглянуто кожну недільну постову службу, котрих є 6: Торжество Православ’я, Святителя Григорія Палами, Хрестопоклонна, Преподобного Іоана Ліствичника, Преподобної Марії Єгипетської, Вхід Господній до Єрусалиму.
Фінальна доповідь була донесена загалові Оленою Рудою щодо літератури,
котру слід читати у постовий період. Звісно, що найперше це має бути складова Святого Письма: книга Буття, пророка Ісая, приповісті Соломона та життя Ісуса. Також присутнім Олена представила цілий арсенал найрізноманітнішої літератури отців церкви та духовенства, котра розкриває всі спектри періоду посту.
Для мене піст – це було побачити більшість своїх харківських братів та сестер по духу. Вільно поспілкуватися з Лілією Воєводою, Людмилою Коробкою, владикою Ігорем, Ксенією Підопригорою, Вадимом Приходченком, Віталієм Липинським, Наталкою Гук та усіма іншими, хто йде спільним шляхом спасіння.
Піст – це уміння у своєму спілкуванні з будь-якою людиною, попри що, знайти слово утіхи, тепла та любови, чого бажаю усим вам, дорогі читачі.
З початком Великого посту!
18.03.13 р.Б.
(Полтава)