Казка Добра
18.12.2012
На тлі загальносуспільної напруги у площинах фінансової невідповідности, політичної облуди, культурного занепаду, все ж не лишається поза увагою одне з особливих православних свят – день святого Миколая. Особливість чого таїться у щирому бажанні зробити приємне дітям, друзям, колегам. Подарунок, так би мовити від Миколая – це подарунок серця однієї людини для серця іншої людини. Тим подарунком може бути певна річ, спільний час, дружня бесіда.
Мою родину кількаразово не оминула доля імени Микола. Пригадую світлі розповіді про покійного діда Миколу – батька моєї Матері. Дід мав неабияку пошану серед жителів усіх довколишніх сіл, адже клав печі й будував хати, при цьому не вживаючи алкоголю та тютюну й лайливого слова. Певно, святий Миколай неабияк оберігав дідуся, дарувавши до того всього тривалий вік життя.
Також ще ми маємо у Прилуках дядька Миколу – брата мого Батька. Людина, котра ніколи не лишалася байдужою до усіх скрутнощів нашої багатодітної сім’ї. Людина, котра чимало часу присвятила доглядаючи свою тяжко хвору матір. Людина, котра усіма силами береже родинне гніздо. Я з великою приємністю навідую за першої можливости дядька, насолоджуючись його розповідями про дідуся й бабусю, спільно переглядаючи старі родинні світлини, смакуючи домашньої.
Й також слід згадати вже про мого брата Миколу, котрий мешкає кілька останніх років у Івано-Франківську. Серед усіх наших братів та сестер Микола вирізнявся чіткою позицією у житті та ясним усвідомленням того, чого бажає його душа. За це Микола отримав винагороду у вигляді отриманої вищої освіти, прекрасного шлюбу та милої доньки, стабільної роботи. Та перш за все, Микола повсякчас уміє себе подати як доволі виважена, турботлива та любляча людина.
Розмірковуючи про своїх родичів та поступово наближаючись безпосередньо до образу архиєпископа Миколая, я думаю щодо сутности Чудотворця у еру панування людини. Цей день у пору Різдвяного посту стає для кожного символічним нагадуванням про уміння не забувати інших. Й подекуди мова навіть стосується не лише тих, хто нам добре відомий, адже світ повниться масою інших, не менш значимих людей: сиротами, безхатченками, людьми з фізичними вадами, алко- та нарко- залежними, вілінфікованими.
День святого Миколая – це привід звернути увагу на подібних. Для прикладу християнська молодь Харкова напекла фігурного печива кількадесят кілограм з метою розповсюдження солодощів у дитячих будинках. Полтавське козацтво вирішило цьогоріч забезпечити кількома дорогими візками людей з дефектами опорно-рухового апарату. Молодіжна театральна студія «І по всьому» при ПНТУ презентує свою нову роботу «Кіт у чоботях» для вихованців кількох інтернатів м. Полтава. Традиційно вже, колектив масових видовищ «Полтавські балаболки» має намір виступити дитячими лікарнями, де кількамісячно з тяжкими діагнозами перебувають дітлахи з усієї области. Для останніх їхні ж ровесники презентують казку-виставу про святого Миколая.
Так само і кожен з вас може бодай цього, нехай і морозного дня, підійти на вулиці до людини, котра очевидно потребує нашої допомогти, й виразити своє розуміння, свою теплоту душі, любов свого серця.
Долучаймося до КАЗКИ ДОБРА усі разом!
Прп. Сави Освященного
(Полтава)