Світло крізь туман
14.06.2013
Сукупність життєвих обставин спонукала мене звернутися більш детальніше до теми, котра розкриває відоме, але у той же час мало збагненне явище ілюзії. Хтось дотично знає з боку фізики, ще хтось з боку релігії, логіки про подібне судження. Спробую сьогодні більш комплексно, об’ємніше розглянути «ілюзію», зсилаючись виключно на власний досвід, власні спостереження, аналізи та відчуття.
Всі добре знають, особливо водії, загрозу, котру може становити туман. Чесно кажучи, особисто я полюбляю туман, але. Власне явище ілюзії можна охарактеризувати затуманенням – викривлене сприйняття, хибне судження реальности. Але все ж ми маємо чітко розмежовувати іще одне дуже тісне визначення – галюцинація, що обумовлює марення, явні психічні розлади. Попри усі ці визначення, аналізи людина лишається доволі слабкою та потребуючою підтримки інших особою. Ми звикли чути – недосконала. Та все ж меж досконалости немає і це стає спонукаючим фактором набуття тієї допустимої границі удосконалення. Словами одного із героїв фільму сучасности: «удосконалення – спосіб здивувати світ». Психологічна проблема у тому, що люди не дивують. Як на мене, то саме це вводить наш розум у стан ілюзії. Я б сказав, що це така сама втеча від реальности, обумовлена нашою підсвідомістю. Спостерігаючи активну пропаганду борців проти алкоголю, тютюну, підліткової розбещености та подібного, ми чомусь не зважаємо на фактори, котрі ледь не щомиті провокують нас на ілюзорні кроки. Наука найбільш поширеними називає такі ілюзії: фізична, оптична, звукова, фізіологічна, афективна, вербальна, органічна, усвідомлена, парейдолічна. Усі вони мають свій значимий вплив на буденність, але щодо нашої теми я б виокремив наступні.
1. Фізіологічна ілюзія – обумовлює упередженість на тлі набутого досвіду, керується психологічною установкою. Для прикладу можемо пригадати вагітних жінок. Подібна особа знає, що у час «пік» ліпше не користуватися громадським транспортом через брак вільних місць. Але зорове не завше здатне випередити ментальне та культурне. Попри рідкість, все ж є особи, котрі здатні звільнити місце для вагітної.
2. Афективна ілюзія – обумовлює коливання у свідомости людини амплітуди страху й тривоги. Так само у нашій підсвідомости вже закладений досвід того, що для нас становить хронічну небезпеку, загрозу. Мова не лише про вираження агресії. Це так само може стосуватися людини, перебування з котрою нам зовсім не приємне, але ж насправді ми не завше знаємо що нам цьогораз хоче сказати особа, адже вона здатна й здивувати.
3. Органічна ілюзія – обумовлює свого роду розгубленість у просторі та часі. Така собі хронічна розгубленість. Як правило, це обумовлено конфліктом у період зростання. Якщо батько мав свій вплив, мати свій і дитина ж до того теж керувалася певними принципами, але намагалася усим догодити, то таке життя перетворювалося у щомиттєві намагання «усим, але не щиро». Подібні люди плутаються у власних природних потребах, прагненнях, маючи хаотичне життя. Я таких непоодиноку стрічав.
Зазначені ілюзії врешті-решт виснажують людину, котра подає оточуючому світові імпульс – я слабкий. Відповідь світу на це – грубість. З точки зору психології брутальність, агресія – ознаки збуджености. Є навіть ряд народів, зокрема кавказці та азербайджанці, яких ми ідентифікуємо як збудливих і у той же час доволі різкі у своїй ментальності народности. І та ж сама психологія вказує, що людський організм має здатність пристосовуватися до ряду існуючих умов та обставин. Якщо ж у своєму буденному житті ми пристосувалися до збуджености, не маючи на те належної генетичної спадковости, то ми піддаємо свій організм: тіло і мозок регулярному виснаженню. Цей шлях веде у доволі глибокі туманні нетрі.
На дорогах у час туману трапляються аварії. Розумні водії бодай вмикають світло фар. Що ж відбувається із людиною у «туманному соціумі»? Фари увімкнули б, якби було що вмикати. Перш за все маємо поширену проблему – відсутність акумулятора. Можна зіслатися, що викрали, але й красти не було чого. Акумулятор – це наукова форма мислення сучасної людини. А у нас або забобонні марновіри, або фанатичні церковні маги, або незбагненні псевдо-філософи. Шукати ж слід тих, хто має дальнє світло – перспективу просвітлення, чіткий стержень знань та переконань. Скажімо так, одним махом вивільнити світ від ілюзії туману не реально, але зуміти здивувати собою – це покликання кожного.
Не варто чекати швидких та масштабних результатів, не варто ходити й докоряти собі у тому, що все не складається як би бажалося, але можна вгледітись у стіну туманну й побачити там яскраве світло – людину, яка здатна допомогти, але чекає вашої підтримки у чомусь незначному, на перший погляд, але такому вартісному – любові.
Здивуйте самі себе!
14.06.13 р. Б.
Мч. Юстина
(Полтава)