Думки вголос V
(роздуми у Великий піст року 2014)
14.04.2014
А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:
«Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти й дев'яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?
А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє. І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену.»
(Лука 15:3-9)
За вікном пада дощ. На вікні жовті квіти. Багато сонячних теплих квітів, подарованих Мариною Фесенко, сім’єю Міроєвських та «Полтавськими балаболками». Ще є рожева квітка від Світлани Куторжевської. Неабияк запашні квіти нагадують минулу суботу та захід у літературно-меморіальному музеї В.Г.Короленка – вечір театрального гуманізму «Людей просто варто любити». Програму, за участи Марії Міроєвської, Богдана Колесника, Андрія Гайдученка, Альони Полтавець та Марини Дігтяр, побудували за певним логічним зв’язком. Перш за все, вдалися до інтерактивну, що дало свою ноту оживлення зали. Розважаючи з присутніми про гуманізм, ведуча переключила увагу на мою появу в образі бомжа-філософа. По завершенню чого поділився з присутніми історією написання нарису і згодом постановки моно-сцени. Це не той бомж, котрий через дурість життя чи пияцтво втрачає практично все у житті. Це бомж, котрий обирає шлях «убогого духом». Тему чого на заході продовжила Марина Дігтяр образом Волошки у сцені «Життя заради Життя». Знову у розмові з присутніми згадали про перші постановки за моєї участи, в чому допомогла Сашенька Волакова, пригадавши «Портрет» Гоголя. Тему таланту в образі художника Чарткова я далі розкривав присутнім. Логічно, що по завершенню моно-вистави ми говорили з ведучою про фактор таланту в соціумі. Пригадався мені Моцарт, котрий талант приписував геніям, а останніми були ті, хто умів любити людей. Про любов у дружніх стосунках далі говорили Марина Дігтяр та Альона Полтавець дебютом сцени «Мужественная» за мотивами Марко Вовчок «Саша». Коли я обирав цей твір та працював над постановкою, то думав виключно про фактор дружби у підлітковому віці на тлі запропонованих обставин. Якою ж була реакція зали? Масово стримували себе від сліз, розчулені долею головної героїні. Звісно приємно, що Марина чудово зіграла, але я не очікував подібного повороту подій. Це як у Чехова було із його «Чайкою». На прем’єрі Академічний театр так погано грав, що глядач навіть не дав завершити п’єсу, від чого зазнали провалу. А коли спробу зробила трупа Станіславського, то зала довго стоячи аплодувала. «Мужественная» знайшла своє відображення у душах глядачів.
Ось так уже понад 3 роки зала музею Короленка збирає глядача на наші театралізовані вечори. Цікаво, що часто наші дати припадають на визначні події. Як і нині театр «Anastasis» має постановку у Лазареву суботу та говорить про гуманізм через простоту любови. Дуже приємно визнати, що в моєму житті є ті, хто уміє просто любити, адже «за ділами їхніми пізнаєте їх». Можливо, дещо банально, але вирішив висловити подяки наступним людям:
1. За усебічне сприяння розвитку театрального гуманізму та тривалу співпрацю
колективу літературно-меморіального музею В.Г.Короленка.
2. За вияв досвіду мудрости у гуманістичному розвиткові світу театрального
мистецтва та неодноразову підтримку і допомогу актору та ведучій Марії Міроєвській.
3. За плекання досвіду гуманізму та тісну співпрацю голові Полтавського
культурного центру «Новий Акрополь» Ірині Овчаренко.
4. За тісну співпрацю у розвиткові театральної справи на рубежах нашої держави та
за гуманізм у взаємодопомозі та підтримці Дніпропетровському приватному театру ляльок «Белый волшебник» (Віталію Голубу та Каріні Алієвій-Голуб).
5. За мій семирічний активний акторський досвід я зустріч одну чудову акторку. Тож
наступна подяка: за щиру та сумлінну позицію у розвиткові та житті світу театру у його гуманістичній місії любови Олександрі Волаковій.(на фото)
6. Не змогла бути, але все ж наступну подяку я теж оголосив: за оперативне,
змістовне, якісне та правдиве висвітлення у змі ситуації Полтавського мистецтва та людей котрі творять його висловлюється Світлані Тренич.
7. Парад подяк завершила наступна: за неоціненну та багаторічну науку у творенні
гуманізму через живе театральне слово любови Світлані Долженко.
Коли Світлана Анатоліївна вийшла на сцену та стала говорити, то маю зізнатися,
що для мене було певним відкриттям сказане нею. Дослівно не відтворю, але мова ішла про те, що в мені Світлана Анатоліївна бачить людину, котра уміє поважати чужу думку, якою б та не була. Її вітальне слово підхопив зразковий театр масових видовищ «Полтавські балаболки» при МАМ ім. Р.Кириченко композицією «Серце». З усієї поваги та любови до малечі, я все ж мав відійти, щоб знайти «свою загублену вівцю». Така ніжно-трепетна й неабияк заплакана стояла вона під вікном, намагаючись заспокоїтись після перегляду сцени «Мужественная». Усе, що вона спромоглася сказати: «Ну ти, Духовний, зі своїми постановками». Ми стояли, обійнявшись, і плакали: Саша очима, а я душею. Моя «загублена вівця». Вона поряд, вона у мені…
Щоразу, лягаючи спати, я аналізую прожитий день, тиждень, місяць, рік. Тогоріч у цю пору я розважав щодо досвіду мудрости у своєму доленосному шляху. Тепер я думаю про життя та існування. Щиро радію, що усі присутні в залі, тою чи іншою мірою, дарували мені миті щастя. Й водночас визнаю, що навзаєм я ділився лише існуванням.
Нашу програму завершив театр ляльок «Белый волшебник» з чудовою ліричною замальовкою з промовистою назвою «Ніяк». (Це був жарт). Сцена назви не мала, але несла у собі глибокий зміст та мотив. Каріна провела паралель від головного героя до мене, хоча мені дуже далеко до хорошого садівника, котрий має здатність та сили оживляти квіти.
Дуже приємно. Що серед гостей у глядацькій залі була моя племінниця Поліна, майбутня актор Віталія Артемчук, фотомодель Катюша Мормило, журналіст Крістіна Бригіта та нова знайома – юна поетеса Ксенія Янко автор збірки «Марсіанка».
Щодня кожен з нас може стати «загубленою вівцею», і хто б це не був, кожен вартий того, аби його шукали і врешті знайшли, бо у тому радість, у тому любов!
12.04.14 р.Б. Лазарева субота
(Полтава)