МАНДРИ

21.03.2009

День перший. Відзначення Карпатської України у Хусті полишило двояке враження. Гівняний ЄЦ проєцив добру річ своїми дебільними трикутними прапорами, проплаченими школярами та нехтуванням бодай елементарного комфорту для народу (ні до виходку піти, ні шо єнчого). На хресті бракувало вишитого рушника, як то слушно і доречно чинять у центральній Україні. Добра постановка гірких подій, коли невдатні політики кинули під танки невишколених і неозброєних вчителів, парохів, учнів, урядовців – цвіт нації. Так було під Крутами, так було в часи січових стрільців, так і тут. Приємно прогучав виступ вокального гурту з Луганщини. Добре співав Закарпатський народний хор. Коли читали мартиролог, зграя пташок пролетіла над натовпом. Як душі. Чи душі й були? Ростик Галелюк вразив своєю комунікабельністю і журналістською хваткою. З нього будуть люди. День другий. Колочава. Гори, повні снігу. Весняний клекіт ріки Колочавки. Музей під відкритим небом. Спілкування з простими людьми. Вічно заклопотаний собою Стас Аржевітін – бігом та й бігом. Сніг дуже сліпить очі. Просто палить.

Я геть перейнялася Українським клубом, бо поважаю цих хлопців. Я поважаю їхню мету. У нас з ними одна мета. Все треба будувати поетапно. Вероніка КОНОНЧУК.