sich4.jpg

день десятий

09.02.2009

Не спалося, а ніч -- як море... Вчора по дорозі до метро через два мости і бульвар в душі соталася хорова церковна музика. Душа запрагла говорити такою мовою. Вчора Уляся була на дні народження в однокласниці. За походженням вона -- донецька, в родині мовлять російською, але пише вірші українською і попрохала подарувати їй "Кобзаря". Це скигликам закид. Вчора на кругляку був надто емоційним. Савчук читає Макуху. Це круто. Волошин не ходить на Український клуб. "І не прийду, якщо без мене обходиться." І не треба, якщо немає внутрішньої потреби у тому. Клуб -- це праця, передусім над собою. Тімафєєв хвалив Юща, а потім підходить -- коли на тілівізір? Прикольно. Уколов мовить, же собаки гавкають а караван іде. Бреше, собака. Судячи з виступу Турчинова і Луценки на колегії МВС -- нерви у каравану не залізні. Але доля Мороза, Цушка і іже з ними має навчити сих панів і тавагіщей раз і назавше. Остапчук вчора такий комплімент Ющу зреалізував: Ющенко не лідер країни, він лідер нації. І це правда. А лідер нації -- чи при владі, чи поза нею -- є реальністю. Ратушний, Неволько і прочая мовлять про єднання, про політичну кар'єру, а як до справи -- у кущі. Всі патріотичні розмови припиняються тоді, коли кажеш сакраментальну фразу: бажати треба згідно кошторису. Ото ж бо. Нині Тернопіль. Ярослав Хороший дебютує як організатор кругляка. Завтра Львів. Сустречі, перемовини. Увечері зустріч з громадою Самбора, яку влаштовує Микола Сенейко. Олена Захарченко пише про те, як мерзла під Спілкою, але самої Спілки не тямить. Ти мерзла не за Спілку, а за мільйонера Яворівського, за його кар'єру, за його статки, за його пишний похорон з клюбу кабінету міністрів. Це ялове покоління літературних мажорів опріч вузької тусовки нічого не тямить витворити. В неділю Марина Бондар показала клас високої поезії. І їй не треба Спілки, не треба за когось мерзнути, і чогось від когось чекати. Вона просто живе літературою. Снив маму. 18 березня їй 60. Отаке. Світлина моєї Оксаночки. До зустрічі.

Людина має один рот і два вуха, щоб менше говорити а більше слухати.