Розмова LVI
(із книги "Розмови у кав'ярні")

24.07.2012

Подих вітру… він здатен чимало змінити. Нехай ті зміни миттєві, але, непомітно на перший погляд, вони вибудовують вервечку нових емоцій, відчуттів, думок, слів.

            Нинішній вітер здіймав спідницю Катюши Мормило дорогою до кав’ярні по вулиці Першотравневій міста Полтава, на що Катюша лише сказала: «Вдягла навмисно для тебе спідницю, а тут…»

            А тут відбулася наша чергова зустріч: традиційні кава та капучіно, емоційно забарвлена розмова, глибокі погляди ввічі одне одному…

            З якою ж насолодою Катюша оповідала про свою роботу флористом. Одна за іншою зринали з тонких уст Катюши розповіді про усілякі композиції, букети. «Яка то радість, коли твоя робота дарує миті щастя іншим» – підсумувала дівчина. Справді, порух думок, рук здатні творити чимало див. Руки Катюши творять маленькі дива, що справді тішить серце та гріє душу.

            Здавалось би, як би не дув поривисто вітер, але він ніколи не дасть собі права знищити усю ту красу, яка Є, яку творить Катюша.

            Вітер може здіймати спідницю, куйовдити волосся, розкидати землею папірці з цукерок, але любов завше лишить у спокої, даруючи затишок, котрий мала Катюша, смакуючи своє улюблене капучіно.

 

24.07.12р.Б. Рівноап. княгині Ольги