Хвилина мовчання

26.01.2010

Я його майже не знав. Найбільше, що довелося зробити - це подати якось йому пляшку води й отримати за це у подарунок посмішку подяки...
Це втрата моїх друзів, а отже й моя...




****

 

Іванові Рибалку

посмертно…

Туман по вулиці пливе…

Засніжена дорога.

Ти так втішала, що мине

Моя сумна тривога.

 

Як полум’я свічі сія –

Отак й вона зростала.

Надія тихо помира –

Нікого не питала.

 

І я в туман отой дивлюсь,

Неначе щось чекаю.

Та все ж, насправді у журбі

Я власній потопаю.

 

І ось вже вечір, там і ніч –

Туману вже немає.

Я на засніженім шляху

Лежу і помираю…

 

24.01.10