Даймон внутрішнього \"Я\"

01.11.2010

В одному із фільмів за участи Джулії Робертс хтось із героїв запевняє: "Все руйнується - єдина міцність у сім'ї". Про те, що становить подібну міцність, я хотів би повести далі мову. Тож традиційна сім'я складається щонайменше із батька, матері та дитини. Серед них немає когось кращого чи гіршого, головного і другорядного - бо всі вони люди. Новоспечені батьки однако лишаються дітьми, щоправда із дещо більшим багажем років за плечима. Так само всі троє однаково продовжують вчитися та розвиватися у цьому світі. Лише кожен допомагає одне одному. Вся закономірність зводиться до того, що буквально кожен становить особливу цінність й важливість та становить собою повну чітко окреслену особистість. Тобто, людина має певні переконання, психологічні установки, що творить у ній стержень внутрішнього "я". Греки подібну сукупність називали словом "даймон". У буквальному співвідношенні цей термін тотожний зі словом "божество". Можна зрозуміти, що людина, через властивість обирати, власноруч вибудовує образ особистісного божества, що формує певні погляди, ідеї, помисли та вчинки. Здавалось би, що нічого незвичного та надприроднього у цім немає. Але повернемося до слова "даймон". За співзвучністю воно подібне до - демон. І не дарма.
Часто людина стоїть перед пошуком розуміння тої чи іншої складової життя. І це властиво виключно кожному. Однако, шляхи є найрізноманітніші. Народ за один із пріоритетів особистісного удосконалення бере форму здобуття освіти  - розум. Справді, розум здатен породити чимало цікавих ідей та пропозицій. Проте, не слід забувати й про негатив, який може спіткати навіть у цьому. Мова стосується зарозумілости, в чому неабияку роль відіграє егоїзм. У такому випадку будь-хто зі світовою значимістю стає елементарним конкурентом. Одним з посеред них вважається Ісус - доволі неоднозначна та своєрідна постать, бого-людина. Коли земна людина свідомить чиюсь особливість, то намагається через власну слабкість усіляко проігнорувати подібних. В даремности цього переконує влучний епізод з Євангелія, де оповідається про здичавілого, але достатньо впливового чоловіка, котрий якось трапляється Ісусові й починає благати Господа звільнити від земного тягару гріховности. В чім же була проблема чоловіка? Його внутрішній даймон переріс у спілкуванні в форму протесту, що чинило розбрат серед народу. В ту мить Ісус пропонує чоловікові замінити зарозумілий протест любов'ю. Жити переконаннями любови. Саме така настанова й служитиме міцністю для сім'ї, котра зрештою складатиметься не лише із трьох, а й цілої громади людей, котра зветься державою.