НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ 10
13.07.2010
Привіт.
Дискусія з космополітом -- дискусія з порожнечею. За моїми плечима НАЦІЯ, а за твоїми -- хто? Я опираюсь на НАЦІЮ, а ти на що? На порожнечу? В тому то й річ. Чого хоче космополіт? Особистого добробуту а комфорту. За рахунок відречення від НАЦІЇ, як тягара, як хреста на плечах, як приреченості на глибину -- духу а віри. Але опріч хліба з маслом, мандрів, щасливого особистого космополіт хоче бути творцем , іншими словами хоче безсмертя. Поза НАЦІЄЮ його немає. І тут на порожнього космополіта чигає пастка, полапка . Відректися можна тричі як св. Петро або раз і назавше як Юда. Але повернення не є.
Дискусії зі скоробагатьками цікаві. Один обід чи добра вечеря середнього українського скоробагатька -- річний бюджет Українського клубу. Але "ета разниє дєньгі". Коли ж у них з'явиться здорова амбіція володаря країни а не попихача в чужинецьких стайнях за третій, а то й десятий сніп? Не знаю.
Масончик так і не потямився бути ЛЮДИНОЮ. Таке собі щось. Шустрить. Між крапельками. Між правдою а кривдою. Між людьми як між камінням. Дивишся потім -- аж то не людина, а клоччя висить, що могло стати ЛЮДИНОЮ. Та менше з тим.
Обговорили з Тарнопільським, як проведемо 31 липня -- день народження Івана РИБАЛКА.
Польщу обговорили жорстко і вартісно.
Дудар виступив достатньо непорожньо.
Журнал "Українська нація" вже на робочому столі. Цікава річ. А штивна.
Вибрали з Вихилясом оповідання "Терен у нозі" та поему "Смерть Каїна" Івана Франка -- попрацюєме.
Човен подарував Миквас. Маю сей витвір щодень а щовечора перед очима -- у цьому човні мене віднесуть чи спалять і розвіють. Човен тече Дніпром і згорає дотла. З усім суєтним, усім невартісним, усім необов'язковим, усім земним. Лишається тільки душа, що вертається в музику -- додому, до Бога. Те що зуміла лишити вона на землі -- у слові, кольорі, полум'ї, дереві -- світитиме іншим, не їй.
Що лишаємо після себе? НАЦІЮ як живий організм, яка дає твоєму життю силу і сенси бути ЛЮДИНОЮ З БОГОМ. Або велику порожнечу. Я обираю перше.
Добраніч.
З найчорнішої безодні нація здатна повернути своє світло і сотворити диво, що підтвердить перед Всевишнім право на вільне і щасливе життя. Бо світ тут. У нашому серці.
Віктор ЮЩЕНКО.