Думання...
(моя проповідь на неділю 20.10.13)
22.10.2013
Майте сміливість мислити!
Рене Декарт
21. Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську. 22. Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: “Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.” 23. Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: “Відпусти її, бо вона кричить за нами.” 24. А він у відповідь промовив: “Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.” 25. Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: “Господи, допоможи мені!” 26. Він відповів їй: “Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.” 27. А вона каже: “Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.” 28. Тоді відповів їй Ісус: “О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.” І видужала її дочка від тієї години.
Єв. – Мт. 62 зач.; 15, 21-28.
Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри!
Думка актуальна у момент своєї появи на світ.
Коли доводиться чути цю фразу, то можна спостерігати найрізноманітніші реакції людей, які, як правило, не розуміють змісту почутого. І це виражається у подальших діях. Хапаючись за ці слова, істотна кількість людей починає оперувати емоціями, виплескуючи свій гнів, невдоволення, образи на оточення, котре насправді немає бодай найменшого відношення до порушеної теми чи проблеми. Гадаю, багатьом можуть прийти на думку бабусі поблизу під’їздів, котрі ладні вилаяти першого стрічного, аби лишень задовольнити свої емоційні пориви. І ті бабусі та й не лише вони щиро впевнені у тому, що це було саме наслідком їхнього глибокого думання стосовно глобальної, як на них, проблеми обписаного під’їзду чи викинутого поза межами смітника пакета з непотребами.
Так само вірять у процес думання ті, хто живе категоріями прихотей. Буває спілкуєшся з людиною, котру знає чимало довкола осіб, котра за собою має неабиякі здобутки. Розкриваєш внутрішній світ цієї людини і бачиш масу моментів: я так хочу, мені так вигідно, так мені зручно, це користується попитом. З одного боку всі ці речі нічого поганого собі не несуть, але вони стають нищівним процесом, коли утворюють собою захисну оболонку особистості.
Є одним із помилкових тверджень думання є, власне, свідома втеча від думання. Вочевидь неспроста днями трапив на фільм, де герой втрачає дружину з двома доньками у катастрофі та на 15 років занурюється у свій уявний світ аби просто не думати про свою трагедію. Але ж фактор трагедії нікуди не зник і чоловік сам себе наразив на ще більшу проблему – психологічні розлади. Так само і ми усіляко намагаємося уникнути вирішення певної проблеми, творячи з неї цілу снігову кулю.
То все ж таки – що є думанням?
Це уміння подивитися ввічі реальності і в тій картині світу угледіти власне відображення, як до того вдалася жінка-хананеянка, дбаючи за свою доньку. Чого бажаю й усим вам!