НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ 34

16.01.2011

Привіт.
З Новим Роком, з Різдвом Христовим.
Новий рік зустріли з родиною в Карпатах.
Потім мандри в зелену мою Буковину.
Федорук Кобилянську спаплюжив на ніц. В магазинах -- повний ігнор покупця.
Лиш в одній книгаренці бабця привітна була. То я в неї накупив книжок на гривень триста.
З мамою зле. Але мамаличка з бриндзов смашна. Треба навчитися варити. Лиш де взяти в столиці чавунчик, добру курудзіну муку і тверду овечу бриндзу? Повидим.
З країною щось коїться. Арешти тиснуть на психіку. Історія стає реальністю -- Бог дає українцеві відчути всі її епохи гамузом.
Перед кождим українцем постає вибір: тюрма або грязна свобода. Властиво, перед кождим постає одвічний вибір: або йдеш за свою ідею на смерть, або відрікаєшся від неї.
Сократ.
Христос.
Як приклади.
З одного боку лячно. А з іншого -- гостро цінуєш кожду хвилину свободи, кожен шматок пахучого хліба, кожду краплю доброго трунку, кожду добру розмову.
Читаєш запоєм поезію і прозу, живеш запоєм своє вельми коротке життя.
Тікаєш від суєти, тримаєш у собі іскру Божу, аби не спалити нею нікого.
Розмови з людьми цікаві.
Хтось хоче працювати.
Хтось хоче працювати за гроші.
Хтось хоче іти по тобі потоптом.
Хтось виливає на тебе помиї.
Хтось не тямить, що те, що для нього є проблемою, для тебе є частиною твого життя і твоєї філософії, психології, естетики.
Купив малий молитовник, аби завше був при мені і зо мною.
Дуже хочу писати. Свою останню книжку. Головну.
Добраніч.

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Буває, іноді дивлюся.

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї матері святої,

Що в мир наш бога принесла...

Тепер їй любо, любо жити.

Вона серед ночі встає,

І стереже добро своє,

 І дожидає того світу,

Щоб знов на його надивитись.

 Наговоритись. «Це моє! Моє!» —

 І дивиться на його,

І молиться за його богу,

І йде на улицю гулять

Гордіше самої цариці,

Щоб людям, бачте, показать

 Своє добро. «А подивіться!

Моє найкраще над всіми!»

 

І ненароком інший гляне.

 Весела, рада, боже мій!

Несе додому свого Йвана.

 І їй здається, все село

Весь день дивилося на його.

Що тілько й дива там було,

А більше не було нічого.
Щасливая!..
Тарас ШЕВЧЕНКО