Три троянди
12.09.2012
Дитячі, особливо перші кроки є чимось значимим, колосальним для оточення. У той же час життя дорослої людини вимірюється дещо іншими, значно суттєвішими кроками, тривалістю у рік. Так непомітно подекуди спливають ті роки, нагадуючи собою сходинки ескалатора, котрі швидко одна за одною міняють себе. Подібне, можна сказати, відбулося й у моєму житті у спілкуванні із Мирославою Войтенко. Три роки, кожен з яких нагадував нову троянду у спільному букеті, вже лишилися позаду. Як же все відбулося?
У дванадцятий день дев’ятого місяця року 2009 на Соборному майдані міста Полтава у сірому офіційному костюмі з проникливим поглядом та розкішним волоссям стояла вона серед гурту молодих починаючих літераторів Полтавщини.
– Мирослава. – представилася незнайомка, на що я у відповідь кивнув головою.
Виявилось, що подібна реакція не сповна задовольнила дівчину, тому вона вперто знову більш голосно заявила:
– Мирослава. – і пильно поглянула на мене.
– Та я немов почув. – усміхаючись відповів я, що викликало сміх й у всіх
присутніх. Певно, саме у той момент розквітла перша троянда нашого майбутнього спільного букету. Так трапилося, що того дня Мирослава раніше пішла із засідання, тому вже через посередників я дізнався номер її телефону і вже за кілька днів по тому зателефонував. Доволі радісно Мирослава відреагувала на мій дзвінок, що завершилось пропозицією зустрітися. Як правило, наші осінні зустрічі вулицями Полтави були приводом обмінятися «свіжою» творчістю, загалом щиро поговорити про буття. Це був період зацікавлення, пізнання, певного співжиття. Та зовсім скоро, із приходом зими, перша троянда нашого знайомства дещо зів’яла, адже я поїхав працювати до столиці, а Мирослава лишилася заклопотана навчанням.
Як би там не було, але прихід весни подарував другу троянду нашого спілкування, сколихнувши ідеєю створення спільної книги. Власне ця книжка «Два береги» стала для нас об’єднуючим фактором у другому спільному роковому крокові. Присвятивши Мирославі нарис «Цвіт у волоссі», я вирішив за належне надрукувати його у новій книзі. Було неабияк приємно, коли цей нарис у сценічній обробці презентували молоді актори у день презентації книжки, котра символічно відбулася дванадцятого дня дев’ятого місяця року 2010. Ця подія стала умовним поводирем другим роком нашого спілкування.
Як уже мовилося про швидкоплинність, зовсім непомітно розквітла третя троянда, даруючи свої пахощі у році 2012. За останній період особливими для мене стали зустрічі із Мирославою минулої весни. Спершу ми бачилися на початку березня у музеї В.Г.Короленка, що я часто згадую, як «мить щастя». А інша зустріч уже несла більш робочий характер, адже Мирослава прийняла участь у ще одному моєму заході, виконавши ряд авторських милозвучних пісень під власний акомпонимент на гітарі, звуки чого й донині відлунюють у моїх спогадах.
Отакими є три троянди мого знання Мирослави, котрими я сповна задоволений. Можливо є пелюстки, котрі донині лишаються для мене невідомими, чимось незрозумілим, але все ж вони так само становлять повноту всього чим і ким є Мирослава. Можна присвячувати дорогоцінний час для з’ясування усих знаків «?», але ліпше повноцінно жити далі, примножуючи букет усе новими та новими трояндами, насичуючись їхнім п’янким ароматом…
12.09.12р.Б. Свтт. Олександра, Івана, Павла
(Полтава)