Творча специфіка
(із книги \"Розмови у кав\'ярні\")

30.09.2012

Дещо прохолодного вересневого вечора зустрівся у центрі м. Полтава із Олександрою Волаковою – керівником молодіжної театральної студії при ПНТУ «І по всьому» та рушили до кав’ярні «Сто доріг».

            У приміщенні не пощастило посидіти, тому обрали столик на літньому майданчику. Враховуючи, що подібна неформальна зустріч була вперше між нами, ми чимало говорили власне про життя Олександри. Дівчина оповіла мені про своє часткове російське походження, зростання у містечку Кременчук, сумлінне шкільне навчання, не зовсім запланований прихід на навчання на архітектурний відділ. Слухаючи Сашу та спостерігаючи за нею, я б сказав, що вона ні про що не шкодує – якось легко та невимушено протікає її життя, що неабияк вдало видно по обличчю Олександри. Дивлячись на неї, бачиш перед собою світле, відкрите, сповнене життям обличчя. Можливо, саме у такій прохолоді вечора, ніщо інше, як обличчя Олександри здатне зігріти чимось особливим, специфічним… Справді, є у ній щось творчо-специфічне: у погляді, у мові, у рухах, у думках.

            За приємною розмовою миттєво сплив час нашої зустрічі. Особисто я ще більше утвердився у думці, що Олександра цілком відповідає ролі Джемми з вистави «Шляхами непокори», адже Сашине відчуття життя неабияк близьке, зрозуміле мені і це радує.

            Люди часто шукають чогось простого, доступного, шаблонного, але смак життя у специфіці, частку котрої має у собі Олександра.

 

29.09.12р.Б.