НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ 63

27.02.2012

привіт
весна силкується прийти, але коли від неї нічого не чекаєш, то і вартощів її нема.
смак доброго вина. свічка перед очима -- прообраз душі, свідок і метафора українського прапора -- жовтий угорі, синій знизу. І все це так трепетно і одвічно водночас.
коли приходить хвороба -- відчуваєш нехіть до всього. відчуваєш перші нечутні кроки смерти.
і нікому ти не треба, опріч рідних.
ніхто не прийде, не зателефонує. не запитає -- чи ти щось їв сьогодні, чи маєш у віщо вгорнутись, чи не здох ти десь на роздорожжу своїх сумнівів і страждань?
нема нікого.
а скільком дав нову дорогу, скільком дав кавалок хліба в руки.
Пощо?
Бог так хотів -- через тебе здійснити волю свою.
тому.
Прочитав геніяльного Трумена Капоте. Читаю не менш геніяльного Володимира Короткевича.
Сам нічого не пишу.
Душа порожня і холодна.
Ті, з ким хотів би спілкуватись і бути -- осторогою бавляться і не тямлять неминучости у стосунках.
Прикро за українство -- як воно тупо топче саме себе.
Прикро за молодь -- без гроша -- ні пари з вуст, без кар'єри -- ні слова, ні дії. Флеш-моби, акції, проекти, промоції. Як це все остогидло.
Гидомирники тешуть грошву, прожигають жизнь.
а Бог посміхається і ховає зерно в слові своєї істини і хліб наш надсущний дає нам сьогодні  -- тішся, душе моя, вогнем неземної музики, будь вільною від щоденної суєти, від галер талярів і цейтнотів.
Душа відтала, хоче щось витворити -- без надії сподівається.
атож.

Я думав, де б того добра,
Письма чи матір, взять на світі?
Тарас ШЕВЧЕНКО
1848