Збагачення позитивного досвіду

25.01.2013

«Ці люди невимушено виконують свої ролі на сцені» – ділилася своїми враженнями після першого спільного виступу Олена Суптеля – керівник театру «Глобус» філологічного факультету Полтавського національного педагогічного університету.

            А все розпочалося понеділкового вечора 21.01.13 у актовій залі Малої академії мистецтв, де зібралися всі охочі виступити у другому етапі мистецького проекту «Відлуння минулого». Зібралося нас рівно стільки, скільки й мало бути для належної програми: керівник студії «І по всьому» Олександра Волакова, звукооператор Богдан Колесник, актори – Роман Квіта, Ольга Федіна, Анатолій Михайленко. Того вечора нашим основним завданням було довести до свого логічного фіналу два нових номера. Одним із них була тривала віддана справа Ольги Федіної у ролі Волошки за мотивами нарису «Життя заради життя» мого авторства. Попри всі мої хвилювання, Оля порадувала й приємно вразила усих присутніх чутливістю образу, котрий вона представляла на сцені. Це було реальне перевтілення у Волошку, розкриття внутрішнього світу квітки.

            Ще одним надзавданням нашої репетиції була оновлена постановка сцени «Життя і Смерть» авторства Мирослави Войтенко у ролях Романа Квіти та Олександри Волакової. Саша вже грала цю сцену, але для Романа це було вперше, тому брак часу підганяв у постановці. І ми таки зробили це.

            Тож перший наш виступ відбувся 22.01.13 ( в день Соборности України)  у дещо своєрідній залі, яку я прозвав «прохідним двором», сш №10. Заступник директора з культурно масової роботи Оксана Хабло організувала нам належні умови виступу та глядацьку аудиторію. Попри нарікання на сучасних дітей, мушу сказати, що слухали нас дуже уважно майже 1,5 год., попри звуки дзвінка з уроку та на урок. Звісно, що слід згадати про наш порятунок у якости ведучого – Олександра Ганюшкіна. Не помилюся, коли скажу, що з посеред усих ведучих моїх заходів, Олександр найбільш точно та найвдаліше уміє спілкуватися з глядачами – його мова є живою, природною і дійсно невимушеною.

            У своєму фінальному звернені до глядачів я зосередив увагу на умінні дарувати одне одному краплини радости, з котрих врешті може вийти озеро любови.

            Ряд вчителів, дирекція висловлювали свою вдячність та захоплення програмою. А учениця 8-го класу Катя Педан навіть виявила бажання теж взяти участь у театральних постановках, на що я охоче погодився.

            Наступному нашому виступу цього тижня передувала тривала робота із Олександрою Волаковою над постановкою першої сцени вистави «Неугасаемая свеча» за романом Б.Пастернака «Доктор Живаго». По шаленій слизоті Саша прийшла до мене додому й ми кілька годин посилено попрацювали над сценою. І вже 24.01.13 засніженими шляхами ми доїхали до сш №3, виступ у котрій організувала заступник директора з виховної роботи Стасовська Людмила Леонідівна. Всіх виступаючих вразила якісна акустика зали. Сам собі я зауважив, що понад 50 років тому на цій же самій сцені виступала моя вчитель у світі театрального мистецтва – режисер масових видовищ Світлана Долженко. Знову згадаю про ведучу, якою цьогораз стала Олена Суптеля. Оперативно зреагувавши на моє прохання, Олена охоче взялася за цю роль у виступі, чим лишилися задоволені усі учасники й, сподіваюся, глядачі. Особисто для мене цей виступ запам’ятався кількома моментами. Перш за все щиро здивувало, що глядачі моє умовне кошеня із вистави «4 станції метро» сприйняли за живе, емоційно відреагувавши на його появу. Також вперше у співгрі із Олександрою Волаковою ми показали епізод вистави «Неугасаемая свеча». Спостерігаючи за Олександрою ці 1,5 роки знайомства, я розкриваю для себе у ній потенціал універсального якісного актора, яка цілком може зіграти ряд ролей різного характеру, що мене радує. Саша – це немов цінна знахідка у моєму житті, за що я вдячний Господу. І ще однією приємністю для мене стала присутність у глядацькій залі моєї юної художниці Аліни Гордієнко, з якою ми вкрай рідко бачимося останнім часом.

            Насамкінець звертаючись до глядачів, я пригадав минулоденну ожеледицю, яка символізує непередбачувані проблеми у нашому житті. Й завдання людини полягає у рухові вперед, з надією побачити на небокраї веселку, котра дарує різнобарв’я митей щастя.

Це був справді невимушений позитивний тиждень, адже я робив справу до душі, від душі та з душевно близькими людьми, котрим щиро вдячний за відданість спільній справі!

 

25.01.13 р.Б. Мч. Тетяни

(Полтава)