Дух милосердя

25.01.2013

Ми часто чуємо слово «ближній», вкладаючи у нього найрізноманітніші значення. Найбільш поширено ближнім вважати свого кровного родича, співмешканця. Фанатики вселюдської любови ближніми вважають фактично усих людей. Церква розглядає ближнього у якости співгромадянина – того, хто долучається свідомо до причастя, співставляючи себе із Тілом Христовим. У книзі «Листи, написані дощем» я теж розглядаю поняття «ближній», подаючи це своєю інтерпретацією. Зокрема, у 39 листі я згадую гельтське слово «Mo Guishla” – моя плоть і кров. Щось є у цьому суголосне із церковним трактуванням. І перш за все це слово звернене до адресата листів - Тетяни Метелі. На перший погляд моє і Таніне життя є доволі розбіжним, адже вкрай рідко шляхи долі перетинаються, але можливо саме та нерегулярність, нестабільність та не насиченість спілкування і є тією суголосністю. Ми вже якось звикли до того, що часте й тривале спілкування стає умовою синергію двох людей. Та слід не забувати про якість спілкування. Про що говорять люди? Про образи, про гнів, про невдоволення, про труднощі,  про порожнечу життя. Як я вже зауважив, з Таньою ми не так часто спілкуємося, але у ті рідкісні моменти я чую не лише про особисті дівочі справи, а й її перейнятість рідними, знайомими, прагнення сприяти чужому щастя, чужій радости. Саме в отих міркуваннях Тані я й знаходжу «свою плоть і кров». Я б навіть сказав, що Таня володіє майстерністю уміння тверезо дивитися на реальність довкола себе. Звісно, що всі ці мої роздуми викликані днем іменин носіїв імени Таня.

Моє життя не обмежилося лише спілкуванням з Таньою Метелею. Мій традиційний читач може пригадати оповідання «Дві постати, або Три дні з твого минулого» із книги «Сім», присвячене Тетяні Фіалковській, з якою ми знаємося ще зі шкільних років.

У історії Христової Церкви мучениця Тетяна згадується прославленою милосердними справами щодо оточення. Особисто я не можу пригадати ситуації, коли б Таня Метеля якось байдуже зреагувала на чуже горе, біду. Зрозуміло, що не завше є фізичні, матеріальні та часові можливости безпосередньо допомогти, але душевна перейнятість чужою проблемою не мало значить. Насамкінець я пригадую слова апостола Павла: «Радіти з тими, хто радіє. Плакати з тими, хто плаче.» – у цьому є Таня.

Бажаю усим Тетянам зростання та розвитку саме у духовних цінностях та якостях!

 

25.01.13 р. Б. мч. Тетяни

(Полтава)