НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ 35

24.01.2011

Привіт.
Тиждень проминув у темпі. Якби ще не ЛІНИВА НАГЛА І ДУРНА, то все було б вельми незле.
Важливо вхопити нормальний робочий ритм і рухатися шпарко і вперед.
Скоробагатьки не розумнішають.
В понеділок відбули добрий кругляк. Емоційно насичений і вельми вартісний. Чимало молоді. Старички дещо тушкуються.
У вівторок -- лабораторна робота.
Потому -- свята вечеря у колі сім'ї.
У середу вдарили антилопою-гну по просторах української Київщини. Зустрічі, люди, справи. У майстерні з ремонту автомобілів -- всі україномовні, людяні, сильні морально.
Рідновір-провокатор аж підскакував з люті. а ми спокійно дивимося у його гівняні очі і стоїмо твердо на своїх позиціях.
У четвер знову зустрічі: Сташук у Брусилові. Покидав-єм сніг перед пам'ятником Огієнкові. Скоробагатько-харончик -- чєрнь кромєшняя. Жлобство давить на горло та й вже.
УПГ добре пройшла -- конструктивно.
П'ятниця -- тівішко. Усачов дав перцю разом з Гнатком. Спірідоша їм опонував -- але щось вельми кволо. Премовини в генштабі. Чаювання з лідером унітазної партії.
У суботу -- перемовини з Мерзотою -- порожні і остаточні.
У неділю -- Сухий вдало, чітко і принципово виступив на Ері.
У Москалії -- дебати з приводу російської ідентичности. Очевидно: розвідка доповіла очільникам -- УПГ в Україні стверджує, що ми прагнемо української ідентичности. "А у нас що своєї чортма?" -- строго спитав Пуцін чи Мєдвєдєв. "Сдєлаїм" -- промимрив Сурков. Далі дуже просто: покликали Жіріка. Жірік пішов на телепередачу. Прикольно бачити -- троє жидів талкуют про русскость і русскую ідєнтічнасть. І вже Північний Кавказ вибухає.

Перетрусив нет на предмет кухарукознавства -- непогано. І лайна майже не лиють.
Політика -- це мистецтво неможливого.
Па.

Чого б іще: липень, як вежа з блакитною банею,
У кронах сливових -- стоїчна веселість.
Купаються ночі в пожежі, та в сивому дзбані
Хлипає сон, як дитя в постелі.
Чого б іще: луг свої вруна, мов коси,
Полоще в озерцях, де зорі шипуче згасають.
Та хочеться вчути, як листя рве струни осінньої кобзи,
І хочеться смаку солодкого суму самотнього саду.
Василь МОРУГА