Проповідь на 25.11.12
(про ДОБРОГО САМАРЯНИНА)
24.11.2012
Слава Ісусу Христу, дорогі брати і сестри!
У житті християнина вагомим етапом становлення у Бозі є долучення до таїнства євхаристії. Власне, готуючись до причастя, чи то звечора, чи зрання влаштовуємо собі іспит совісти, молячись словами покаяльного канону та відповідних текстів молитов. Зокрема, можна пригадати собі слова: «Нехай стане для мене Твоє Пречисте Тіло й Божественна Кров причиною відмови від грішних діл…» Свого роду причастя виступає кредитом, спонуканням нас до безгрішного життя. Причастя є актом зміцнення людини у безгріховному житті. І все ж таки – до чого спонукає нас причастя? Достатньо вичерпну відповідь на це питання дає нам сьогоднішнє євангельське читання, про що слід детальніше поговорити.
Історією про доброго самарянина Ісус дає відповідь кожній людині щодо того, а ким є ближній у нашому житті. Звернемося до образів, котрих змальовує у притчі Месія.
Шлях від Єрусалиму до Єрихону – це шлях Господній, котрим іде кожна людина. Й так само кожен з нас переживає ті чи інші труднощі, у доланні котрих сприяє оточення, через котре діє Господь. І ось тим шляхом іде священик – людина, котра покликана нести апостольську місію. В той же час спостерігаємо кардинально протилежну картину на спомин про що приходить інтернет-сюжет одного з інтерв’ю настоятеля Києво-Печерської Ларви кореспондентові «5 каналу». Останній цікавився доходами монаха, котрий давав обітницю не мати власного майна. Очевидно, що подібні питання зачепили гонор настоятеля лаври, тому він почав ображати журналіста словами: «Я маю, бо заробив, а ви подивіться на себе – бомж, а не людина». Можливо, той священик так само сприйняв нещасного край дороги за бомжа, котрий не вартий ніякої уваги.
Наступною постаттю відкриваємо для себе левит – тогочасний вчитель-тлумач Тори. Очевидно, що з уст левита неодноразово злітали міркування щодо декалогу й вияву тієї ж самої любови до ближнього. Днями мені зателефонувала перша вчителька, з котрою ми тривалий час не спілкувалися. Готуючи до видання педагогічну методичку на тему «Реалії успіху у житті людини», вчителька попросила мене написати власні роздуми про досягнення мною того рівня, котрий я маю тепер. Вчителька попросила особливу увагу звернути на шкільний період мого становлення. «Якщо я писатиму про школу, то дуже мало хорошого зможу сказати» зауважив у відповідь я, що не сподобалось вчительці. «Але ж це буде не щиро з мого боку» знову додав я. «Гаразд, пиши як є, а я вже відредагую». Вчителі, котрі редагують правду, і є сучасними прообразами згадуваного у притчі левита.
Врешті-решт ми маємо постать самарянина. У нас час самаряни – це релігійна група людей чисельністю 720 осіб. Така непоказна нація, на прикладі котрої Ісус розкриває любов ближнього. Згадаймо самі, що на тлі чисельних народів мало коли і хто згадує етнічні групки, серед котрих непоодиноку дійсно можуть бути взірцеві приклади образу ближнього. Коли до нас звертаються за допомогою, то ми забуваємо слова Писання: «Хто просить – дай йому, якщо маєш». Ніде не зазначається про те, хто саме просить, чому просить, що просить – дати, і є виявом любови до ближнього. У той час ми починаємо займатися моралізаторством, вихованням, ставленням на «шлях істини». Бачачи край дороги нещасного, самарянин одразу кидається допомагати. У цьому слід звернути увагу на символ «2 динарії», котрі самарянин лишає власнику заїзду. У той час за один динарій можна було придбати вівцю. Для зовсім чужої людини самарянин не жаліє, окрім усього, 2 динарії. Замислюючись над цим, самим собою на згадку приходять жахливі події минулого століття, котрі особливо актуальні у ці дні. Мова стосується голодоморів, геноцидів та репресій тоталітарної влади. Пропагуючи політику безсмертної партії, влада заморила голодом мільйони людей, очевидно не прийнявши для себе за взірець образ самарянина.
Сьогодні кожен може поставити собі питання: «Чи я можу бути комусь ближнім, чи живе у мені добрий самарянин?» Можу лише побажати усим, щоб на остаточному суді, озираючись на своє життя, кожен щиро міг сказати: «Так, я був ближнім, у мені жив добрий самарянин».
Слава Ісусу Христу!