Творець нот любови
01.10.2014
У останній день вересня, на котрий припадає пам’ять мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, у конференц-залі Малої академії мистецтв імені Раїси Кириченко міста Полтава відбулася зустріч колег-митців задля спільного обговорення на практичному семінарі особи та діяльности Джакомо Пучіні (22/XII/1858 – 29/XI/1924) – італійського оперного композитора, засновника течії «веризму». (веризм – правда життя)
Ініціатор та ведуча заходу – концертмейстер театрального відділу МАМ Наталія Омельницька коротко оповіла присутнім основні риси біографії та творення митцем 10-ти опер. Лібретто до опери «Мадам Батерфляй» у інсценізованій формі східного стилю продемонстрували учениці МАМ: Дарія Корабельникова та Ірина Тарасова. Постановку доповнили кілька опер у вражаючому виконанні викладача вокалу полтавського музичного училища імені Лисенка – Лідії Кретової та концертмейстера Алли Тимченко.
Підводячи підсумки зустрічі, з короткими міркуваннями щодо постаті Пучіні виступив я: « У світі літератури доволі поширеним є називати асоціативно певного митця словом, котре окреслює його сутність: Шевченко – Кобзар; Франко – Каменяр. Відкриваючи для себе вперше постать Джакомо Пучіні, я окреслив його як «творця нот любови». Нота, як фонема у мовленні, є найменшою доступною людському слухові формою вираження музики. Детальний підхід Пучіні до своєї роботи – є його висотою. Пучіні постає перед нами не просто у якости митця, а співтворця. Творець придумав любов, співтворець у письменництві творить слово любови, а співтворець у музиці – ноту любови. Чому все це є таким важливим для нас?
Мандруючи сьогоденням нашої держави я стрічаю людей-інтелектуалів: читають Булгакова, Достоєвського, Толстого, Камю, Рільке, Петрарку; слухають Баха, Моцарта, Висоцького, Чайковського, Макаревича; переглядають змістовні фільми та вистави у театрах, але… Покликання мистецтва, а тим паче мистецтва любови пробуджувати у людині здатність до аналізу, котрий веде до відповідних висновків.
У мистецтві є творчі любови, а є її споживачі. Висновок, як дієва функція покликання людини, веде до одного – споживати любов. Шлях Пучіні у досягненні любови був нелегким: осиротівши у п’ятирічному віці, Джакомо потрапляє на виховання до дядька, котрий примусово й авторитарно навчає хлопчика грі на фортепіано. Надалі Пучіні стає вкрай тяжкою людиною у спілкуванні та одним з найліпших друзів Муссоліні, але це не перешкодило йому бути творцем любови, нот любови. Цікаво, що помирає Пучіні від інфаркту. Відомо, що психологічне підґрунтя подібного у життєвому пригніченні. Цілком не можемо знати, як саме сприймали абсолютно всі сучасники Джакомо, але одне можемо припускати точно: митця пригнічувала відсутність споживачів любови. Ким ми є та чому навчаємо своїх наступників?...
Один з найвпливовіших філософів середньовіччя Августин казав: «Любов – це усе». Цінуймо співтворців та вчімося любити!
01/X/14р.Б. Прп. Євменія
(Полтава)