«…Якого кольору любов?
Яка на смак душа?»
02.05.2014
Кілька місяців тому вийшла друком перша збірка поезій юної поетеси-полтавки Ксенії Янко (на фото), про що я довідався зі змі невдовзі. А вже 12 квітня я мав чудову можливість познайомитися безпосередньо із молодим талантом. Така скромна і боязлива, вона з певною сором’язливістю подарувала мені збірку «Марсіанка» з авторським підписом. Й лише днями я нарешті зміг доопрацювати надруковані матеріали, роздуми про що далі.
Сама назва збірки має пряме відношення до планети Марс, чим автор хотіла передати особливість цього космічного тіла поезій ними рядками. Але книга далеко не про астрономію. Я би сказав, що ми маємо два світи – збірка двомовна. З очевидних причин я не зміг не зауважити для самого себе цікавий факт. Чимало рядків у книзі розкривають світ театру – поезії «Комедиант», «Письмо Шекспиру», «Актриса». В останньому Ксенія каже:
Я такая! Без грима, без маски,
Без чужого греха на губах.
Я хочу рисовать, дайте краски!
Грусть и счастье, сомнения, страх.
Не исправлена ретушью жизни,
Я пощады у вас не молю!
Есть и друг у меня, и зависник,
Только враг не бросает в бою…
Тенденція усіх поколінь загалом побудована так, що знову і знову повторюються помилки минулих часів, тобто відбувається відтворення чужих гріхів. З одного боку людина не досконала та не самодостатня, тому має схильність до гріха, але свого гріха – своїх помилок та промахів. Саморозвинутись та просунутися бодай на щабель вперед у власному удосконалені – це і є «без чужого греха на губах».
Цікаву думку висловлює Ксенія щодо бою а виживання у цьому світі. Справді, бій вестиме лише ворог, адже друг чи бодай однодумець просто відійде, поступиться. Природа однако має силу все розставити з часом на свої місця. Тому і є фраза: «супроти природи не попреш». Кожен має своє місце та свій час і якщо колись та у чомусь виникло бажання схитрити чи якось сфорсувати події, то природа всеодно все розставить на свої місця. Адже як часто епатажні люди, яскраві події затьмарюють свідомість, вводячи у стан затуманення, вишукуючи лише власний зиск. Така собі тенденція «споживацької натури», яку далеко не кожен здатен вчасно розгледіти, про що у вірші «Натурщик» Ксенія каже:
… Божественны твои прикосновенья,
Но холодны, увы, глаза твои…
І все тому, що як і в буквальній комерції, так і в моральних стосунках маємо одну картину:
… Хіт продажу – товар під брендом «Правда»…
… На диво не надійтесь – це підробки…
Прикро те, що подібні речі не стають межею для соціуму і ми рухаємося далі в «Криваве танго»:
… Буває так – страждання глушить біль:
Коли гармати чуєш замість тиші,
Коли замість людини бачиш ціль.
Це є справді неабияк болючим видовищем. Танго – танець покликаний показати чистоту почуттів та любови, переходить у траєкторію бою, де твій сусід, товариш, брат стає вже не просто «засобом», як то часто буває, а «ціллю» для ураження.
У свої шкільні роки Ксенія пише «Мемуари утікачки» з таким порівнянням:
…Маленьке ягня відійшло від отари
Урешті напитись натхнення з ріки…
Часто народ порівнюють зі стадом баранів та овець, але завше можемо стріти ягня, як образ чогось чистого, непорочного, сповненого тепла й любови. Що може навчити те ягня відповідне стадо: гріха, боротьби, фальші, споживацтва, брехні…? Ксенія знаходить у собі сміливість та силу відійти від цього стада й таки надбати любов, адже «жизнь без любви – не фильм, а кинопленка».
«Марсіанка» - це невеличка скромна, але містка збірка, ще дитини, про те, як прагне її вразлива душа отримувати любов, але десь: чи то на Марсі, чи Місяці, чи загалом у Галактиці, адже тут – на Землі – цього немає. Хтось скаже, що є. То покажіть власним прикладом, власними вчинками…
02.05.14 р. Б. Прп. Іоана
(Полтава)