У родинному колі

10.09.2012

08.09.12 р.Б. я мав одноденний візит до Харкова на святкування 27-ліття брата за вірою Ігора Капустянського.

            Справжнього прохолодного осіннього ранку прибув мій потяг до першої столиці і я одразу рушив до храму святого Дмитрія Солунського УАПЦ. Зустрів мене настоятель храму отець Віталій Зубак. На мій великий подив, отець Віталій був неабияк радісний та говіркий, що можна у ньому помітити надзвичайно рідко. Менше з тим, у каплиці відправили літургію, на котрій отець виголосив містку проповідь про якости справжнього християнина. Всі бажаючі мали за чудову можливість причаститися. По завершенню відправи я мав за змогу на власні очі побачити увесь об’ємний масштаб храмового ремонту, котрий триває уже кілька місяців. Зізнаюся, що вразила мене та відданість та жертовність громади, котра виражається у тім ремонтові. Безумовно, неабияка заслуга у цім всім Вадима Приходченка – голови Харківського братства Андрія Первозваного. І як на мене, стимулом усьому цьому є архиєпископ Ігор Ісіченко.

              Власне, з обома останніми, а ще із Ксенією Підопригорою, декотрими представниками колегії патріярха Мстислава, бібліотекарем Лілією Воєводою, членами сестринство. Наталкою Гук, Ольгою Рєзніченко, і звісно ж із іменинником Ігорем ми зібралися у трапезній за святковим родинним столом, де панувала невимушена чудесна атмосфера. Неабияк приємно було побачити маму й тітку Ігора, а також нарешті познайомитися із його племінником Олександром – грайливим, але водночас і сором’язливим хлопчиком.

            Тост за тостом, символічні подарунки, приємні бесіди поступово завершились достатньо влучними вдячними словами Ігора. Врешті, ми мали змогу уже спокійно поспілкуватися загалом про життя, плани. Моїм дарунком стало обіцяне оповідання «Перший сніг», з котрим можна буде ознайомитися у блозі вже найближчим часом. А свою бесіду з Ігорем я вже продовжив дорогою до вокзалу,куди ми пішли разом із Ксенією.

            Кожен візит до Харкова, а найперше зустріч з Ігорем Капустянським дарують місткі незабутні спогади та радість життя, адже про кого, як не про Ігора сказані Євангельські слова: «Багато званих, але мало обраних».

Дякую тобі, Брате!

 

09.09.12р.Б.

Полтава