НАЦІЯ ЦЕ ГІДНІСТЬ 33

28.12.2010

Привіт.
Підсумовуючи рік, що минає, варто відзначити, що через роботу, суспільну вартість праці чимало осіб стали зрозумілими аж прозорими і кожен зайняв належне собі місце.
Масончик захряс у своїх комплексах і вовтузінні між мерзотою і прагненням легко заробити, Вихиляс пішов з головою ув навчання з нажаханим нерозумінням в очу -- ЗАЧЄМЬ? Рублішка мертвопетлює. Коза-дереза показує свою огидність і невдячність. А скільки відсохло остаточно?
Але не це головне.
Головне, що визначився з багатьма речами для себе, і вже з цеї дороги мене ніхто зрушити не зможе а не посміє.
Олексій став сімейним, виконав ювелірну роботу -- витворив донечку -- і це вельми вартісно і приємно.
Дмитро став вагомим і невід'ємним у нашому спільному поступі далі. Коли розумієш з-пів слова і з-пів погляду -- це вже великий успіх.
Без них не тямлю ні успіхів, ні звитяг. А тимчасові поразки і непорозуміння -- це частина нашої спільної роботи.
Відійшли Рибалко і Тишковський. Двоє, за якими жаль. А ще перед ними Ярослав Павлюк.
Повернення на УР з Майєю -- вельми нелегка, але вартісна річ.
Сто ударів в українське серце -- поведінка псевдонаціоналістів з ярвалу, жлобство багатьох українських скоробагатьків, недалекоглядність всіх українських політиків, брудне суспільство, недолуга держава, неукраїнська диктатура, світова непевність, що буде далі.
Де межа терпіння? Чому українське серце має буте розбите і розірване своїми?
Та менше з тим.
Кожен вчить і дає щось тобі до спожитку.
Читаю Гоголя. Він найбільший ненависник Росії за всю її історію і єдиний, хто вчинив страшну помсту.
Що би я хотів?
Починати день молитвою в церкві, запалити свічки за тими, що відійшли. Випити кави, проглянути ранкові газети. Обід -- з найближчими однодумцями. Увечері -- театр або музика. Межи тим -- малярство, кіно. скульптура.
Вечеря у колі сім'ї.
Мандри Україною і світом.
Видати невидане. Написати ненаписане. Звершити задумане.
Щопонеділка -- Український клуб.
Щовівторка -- молодіжний.
Щочетверга -- УПГ.
Щоп'ятниці -- Літературні п'ятниці на Рибальській.
Людина не годинник, але пісок тече безперестанку.
Отже, до зустрічі у Новому році, з Різдвом Христовим, з Новим Роком, з Василем.

бачу   чудовні сі небесі, світ, багатий мистецтвами і людиною. Небо чудовне. П'ю повітря його і забуваю за цілий світ. Я бездомний. Але жодного рядка не міг присвятити чужому. У чужій землі я готовий все витерпіти, готовий по-злидарському протягнути руку, якщо справа дійде до цього. Але у своїй -- ніколи. Для мене життя нема поза моїм життям.
Микола ГОГОЛЬ