varva.jpg

ПРОБЛЕМАТИКА РОБОТИ СТОЛИЧНОГО КЛУБУ

05.08.2013

 

Вітаю початок роботи Столичного клубу.

 

Своєчасно, якщо ми ще не спізнились. Залишилось півтора роки активної роботи для порятунку України. Вже багато часу  ми говоримо про те, що в України  залишився останній шанс, щоб побудувати дійсно незалежну демократичну правову державу. А віз ще й досі не зрушив з місця. Розпад радянської імперії  був  дійсно революційним кроком, на який ми покладали величезні надії для здійснення віковічної мети українського народу:  нарешті отримати незалежну, демократичну і правову державу. Чомусь не вийшло. Ми й досі живемо в окупованій державі, рівень життя  в якій «покращався»  до останньої можливої межі, а справедливість і демократія  в якій забезпечуються «незалежною судовою системою» і добре оснащеним для цієї мети   «беркутом». Роль основного джерела влади (за недіючою конституцією) зведена до нуля, а всіма ресурсами держави розпоряджається одна сім\'я. Судячи за темою столичного клубу, сьогодні ми шукаємо реформатора, який допоможе змінити ситуацію. Окремі доповідачі  вже говорять про те, що це станеться не раніше 2020 року, а то й пізніше. Довгенько доведеться чекати. А діюча влада, по-вашому, буде цей час дрімати. Пригадайте, що радянська влада трималась понад 70 років! Переконаний, що революцію роблять не особистості, а спільна організована дія переважної більшості зацікавленого в перемінах населення. На жаль, сьогоднішня політична опозиція для організаційної роботи підготовлена надзвичайно слабо. Мала кількість і недостатня освіченість для такої роботи партійних кадрів, відсутність переконливої об\'єднуючої ідеологічної платформи, обмеженість в фінансових ресурсах і засобах масової інформації.  А у провладного опонента все це є з надлишком: підготовлена, матеріально забезпечена і ідейно озброєна адміністрація всіх рівнів, яка розуміє, що їй загрожує у разі програшу. На владу працюють численні  силові структури і продажні ЗМІ. Влада використовує комуністичні ветеранські організації, які мріють про повернення радянських порядків. В країні переважає інформаційне поле сусідньої держави, яка планує у будь-якому вигляді відновити імперію, не шкодуючи для цього грошей, купуючи промислові об\'єкти і утримуючи в Україні  численну агентуру. З цією ж метою використовують і московський патріархат, і базування російського флоту у Севастополі, і газовий шантаж. Майже ніякої боротьби з цими засобами ворожого впливу ні держава ні опозиція не ведуть. В таких умовах може справдитися заява депутата-регіонала, що Янукович у 2015 році знову в\'їде у президентський  палац на білому коні.

 

Деякі виступаючі сьогодні експерти заявляли, що виграти політичну боротьбу можна тільки залучивши у свої ряди крупний капітал. Треба пам\'ятати, що у капіталу інтереси завжди відрізнятимуться від інтересів робітників, селян і інтелігенції. Капітал повинен розуміти, що в демократичній (а не рекетирській) країні йому буде працювати безпечніше. Він повинен фінансово підтримувати опозицію. Але до влади його допускати не слід, бо буде те саме, що відбувається нині. Дехто казав, що основна задача майбутнього реформатора -  збільшення кількості багатого населення. («Чому ми дурні - бо бідні!»). Боюсь, що таким чином ми не зможемо змінити свідомість переважної більшості населення. Поки основним божеством в суспільстві залишається долар,  злочинність продовжуватиме зростати. (До речі,  Союз розпався через зростання прошарку багатіїв!). Підносити свідомість населення треба іншими кроками. Це проблема виховання. А найкращий засіб виховання - особистий приклад. На керівні  посади повинні обиратись чи призначатись тільки моральні особистості. На жаль, певна частина рекомендацій експертів столичного клубу, на мій погляд, носила екстремістський відтінок, що свідчить про недостатню обізнаність з політичною теорією.

 

Зараз вся опозиція повинна працювати на вибори єдиного кандидата в президенти і забути про власну амбіційність. І до того ж - виключити будь-яку взаємну критику, бо цим обов\'язково скористається влада. Зрозуміло, що новий президент  не  буде ідеальним, бо й досвіду такого у нас ще немає. Хто б він не був, йому вдасться змінити існуючу систему. Подальше удосконалення національної держави буде набагато простішим. Не треба зразу планувати величні задачі, бо їх буде важко втілити у життя. Опозиція заздалегідь повинна домовитись про першочергові кроки нової влади. Вже невеликий успіх піднесе довіру до влади і активність населення. Вибори мера Києва - чудова нагода набуття і перевірки власного досвіду політичної боротьби.