«Відлуння минулого»
07.12.2012
Так непомітно минули три тижні, присвячені першому етапові проекту «Відлуння минулого» – мистецького театралізованого дійства для студентів м. Полтава. Ще кілька років тому десь у просторах витала ідея подібного дійства, котра нарешті знайшла своє місце та свій час.
Дороговказом проекту стала режисер масових видовищ Світлана Долженко, котра кілька тижнів невтомно працювала над постановкою програми.
І ось ми стартували першим виступом у ПНПУ ім. В.Г.Короленка (педагогічному університеті). Ведучий Олександр Ганюшкін вдало тримав увагу глядачів протягом усієї програми. Один за одним непомітно ішли виступи, що я не опам’ятався коли й фінал підійшов. Звертаючись до глядачів, серед котрих більшість становили студентки факультету філології та журналістики, я зупинився у міркуваннях над тим, а що ж саме становить явище чуда у сьогоденні? Тлумачачи про три каменя спотикання: образа на світ, зростання у кар’єрі та пристосуванство, я закликав кожного творити чудо, плекаючи любов у своєму серці.
Ведучою у ПДАА (аграрній академії) стала студентка цього вузу Олена Місюкевич – одна із випускниць театрального колективу масових видовищ «Полтавські балаболки». Також у тому виступі й не лише нашою чудовою знахідкою стала Марія Міроєвська, котра максимально швидко долучилася до роботи, зігравши роль Есмеральди у виставі «Ось і все, що я любив». Дякуючи глядачам за увагу до нашого проекту, серед усього я зауважив щодо суспільного нищівного явища «синдром хамелеону» – нещира здатність лицемірно пристосовуватися до ситуацій, подій, людей. «бути самим собою у максимальній суголосності із природою» порадив я глядачам, завершуючи програму дійства.
Свою значиму частку у всю програму проекту внесли Ольга Федіна та Ірина Литвин. Попри те, що дівчата хворіли, все одно вони зробили максимум задля успіху проекту, за що їм окрема вдячність.
Також своїми виступами нас потішили учасники театрального колективу масових видовищ «Полтавські балаболки» – Сергій Козубенко та Анастасія Сівер.
Виступаючи у ПНТУ (технічному університеті) до нашої програми долучилася Катюша Мормило, котра стала ведучою кількох наступних заходів. Звертаючись до глядачів у тій залі, я зауважив щодо прогресу НТР (науково технічного розвитку), котрий у свою чергу часто непомітно плекає рису споживацтва. Й неабияке завдання людини на прикладах світових зразків досконалости долати у собі рису споживацтва, спрямовуючись у щирости до спільноти, громади.
«Новим диханням» проекту стала Віталія Артемчук – студентка акторського відділення музичного училища ім. М.В. Лисенка, одна з наймолодших учасниць. Кілька раз Віталія спробувала себе у ролі Меган Клірі за мотивами роману К. Маккалоу «Ті, що співають у терені». Зокрема Віта презентувала цю роль перед студентами ПБТТБ (транспортного технікуму), останні з яких своєю присутністю спровокували аншлаг. Звертаючись до студентів технікуму я спробував зосередити їх увагу на міркуваннях щодо життєвої дороги кожної людини та уміння помічати ями-перешкоди, котрі реально залатати асфальтом любови.
Моєю опорою та незмінними помічниками за весь час проекту стали: відданий своїй справі – звукооператор Богдан Колесник, керівник студії та лідер у акторській грі Олександра Волакова, точний у своїй майстерній харизмі Олексій Семенчак, надзвичайно відповідальний та уважний Юрій Жнець, щирий фанат справи Роман Квіта. З цими та рештою учасників ми доки фінішували виступаючи у 179-му Об'єднаному навчально-тренувальному Центрові військ зв'язку м. Полтава, глядачам котрої я побажав озброювати свої серця мудрістю у любові до світу.
Відлуння минулого… – особисто для мене це вже і ті три тижні спільної роботи з хорошими, совісними, надійними та незамінними людьми!
07.12.12 р.Б. Вмц. Катерини
(Полтава)