Блог Романа КУХАРУКА

День проминув у суєті несуєтно. Записав пілотну телепрограму з василем рубаном. цікаво було говорити. довкола телебачення і радіо крутиться море людей. мусиш вітатись. щось говорити. у кнессеті все як завше. тільки ганька стеців мені мило посміхнулось. щось у лісі великого здохло. сонюк пішов у ВВ до Юльки. шкода хлопця. каже що себе розкрутить. куда там. вимучать і викинуть. диктатор гриценко презентував конституцію порядку. шкода, бо використав посаду голови комітету і державний інститут (інфраструктуру, час, пресу) для презентації елементу своєї президентської кампанії. не тямить цього. на жаль. сайт приносить нові імена і твори. Тарас самелюк з харкова , хмара з запоріжжя. це дуже добре. українська нація живе і процвітає. розчарував рибалко. коли треба помогти зривається на пси.або лялька, або просто чоловік неврівноважений. помер павло загребельний. неоднозначний чувак. не класик. є нагода оцінити зроблене і в житті і в літературі. а перед Богом спитають душу і про кельнерство у німецькому таборі, і про службу у смерші, і про стосунки з кгб, і про плагіат. пробував читати його нещодавно. не годен. не гончар. і не стельмах. а у виданні "Я Богдана" -- герб мазепи. але то таке. литовченко певне образився на ня, що я вигаркався на його схвильоване повідомлення про смерть архиповича.

Коли порожнє місце в літературі глаголить про літературу -- це смішно. Покаль, Кожелянко, Римарук -- це сучасне літератури , її кров і плоть. а махно -- це історія. коли твої тексти переживають, а ти ще жививй і теліпаєшся трупом світами -- це сумно. шкодую за девдюком -- добрий був поет. а за махном що шкодувати. вітер забрав перекотиполечко і повіяв. україна -- там де я. не занадто? Інша справа внутрішня ситуація в українській літературі – інколи мені видається, що дрімуче неонародництво в парі із пострадянською моделлю літератури, як не парадоксально, ще живучі. дрімуче неонародництво -- це хто? чех? соколян? нана куликова? кокотюха? вольвач? пантюк? смішне. це все бздури, махно схожий на персонажа казки "мандруюча жаба" -- був такий мультик. прикольний. для мене нема такого поета в українській літературі. якщо я не маю рації -- через років 30 повернемось до цієї розмови. Це щодо Махна на інліті. бути критиком в країні вічних хохлів мабуть сумно, але кожен критик сам вибирає собі місце. я живу в країні моєї нації і щасливий тим.мабуть Зоїлу нашому бракує самоусвідомлення, що нація -- це живий організм, який творить і діє і державу, і політику, і культуру, і літературу, і його самого в тій літературі. щодо...