kuharuk.jpg

Блог Романа КУХАРУКА

Література -- моє покликання, політика -- мій обов'язок

nastr.jpg

МАНТРИ

27.03.2009

Весна. Я жива істота, яка має щодень самореалізацію, яка любить, вірить і мертвопетлює. Чудово відчувати зрілість у собі і усвідомлювати свою силу. Кожна клітина дихає словом і вірою. Характер дає певність у собі, а володіння словом -- володіння світом. Мені потрібні люди і час -- для любові і творення. Я люблю -- значить я щасливий. Це фото -- це мій настрій. І він триватиме доти, доки не здохну. Чешч.

fih.jpg

МАНТРИ

27.03.2009

Свята п'ятниця принесла сон з гівенцем. Це, мейбе, Вероніка винна, бо набажала мені кольорових снів. Потім тілівізір. Гарно було. Алла Вайзе, Коверзнєв енд я. Потім з Коверзнєвим пили каву. Він курив, а я -- чемний -- нє. Підпалий укатує на півроку до Гамерики. Просто фініш. Гамериконенависник шурує туда, в саме жерло. Потім у музеї Шевченка кулуарне відзначення 80-річчя ОУН. Дрімучий Яковина (кричить як кугут американський), спокійний Гайдамаха, самозакоханий новітній гебіст Вятрович, доходяга Юхновський. На фуршеті мене вразила чудовна риба фіш. Дуже доречно. Але смашна -- єдрі твою в пень. Червак закликав до єдности. Падличко геть здурів -- закликав цілувати переможний у Тернополі чобіт Ярославича. Я йому возразив, бо не витримав. Були письмаки Герасим'юк, Портяк, Влад і Клименко. Юра Сорока тепер козирний тіп -- голова секретаріату мельниківців. Але йому тяжко. Потому був вечір Андрія Любки у книгарні "Є". Враження такі: публіка дебільна, автор помірно талановитий. Навіть на серйозних речах публіка ржала -- дауни даунами. Любка геть копіює Андруховича -- голосом, зачіскою, кульчиком у вусі, тональністю голосу, бажанням уєбати в німчі на рік чи два. А ще боготворить україноненависника Бродскаґа і того ж Андруховича. Але поезії читає схвильовано і по-закарпатськи. Шкода хлопчика -- гарний, розумний, талановитий, сексуальний.

sum.jpg

МАНДРИ

27.03.2009

Зранку будило підняло і ми попрощали Харків рукостисканням з добросердим Самелюком і снігами поїхали шукати дорогу на Суми. Найшли. Дуже добра атмосфера. Якийся фанат сміття як гри розказав про свій проект. Потім кругляк. Геть добре. Потім довга дорога на Київ. Усачов молодець. Ось його сумський спіч: "Я чемно мовчав. Коли дитина вчиться ходити, вона збиває коліна. Коліна мають здатність заживати. Але дитина вже вміє ходити." Мудро. Усачов має здатність мислити. Він чудово мислить і розвивається. Його одношльопки, що скептично ставляться до Українського клубу, лишаються глибоко в сраці. Все. Мандри завершились сном у Києві.

xar.jpg

МАНДРИ

27.03.2009

У Харкові почався день у приймальні керівника области. Клерки не хотіли допускати до тіла Великого, але ми навели арґументи аж надто переконливі. Нам призначили зустріч з найдостойнішим о третій дня. Ми встигли зайти до театру імені Т.Г. Шевченка, до журналу "Березіль" (там якраз місцеві члени і членухи НСПУ проводили членське спарювання), зустрітися з відомим фанатом Кропивницького Анатолієм Новиковим та видатним українським балеруном і письменником Тарасом Самелюком. Потім була епохальна зустріч з Арсеном Аваковим. Класний чувак. Любить літературу, мислить здраво, володіє світом, гордиться дорогою. Гарний ганделик "Коники". Смачно. Дешево. Класно. І млинці "Хохлушка". В якомусь блозі оприлюдню тую фодиґрафію. Потому пили каву з Самелюком, ходили по книгарнях -- купив-єм повну збірку творів видатного українського поета Якова Щоголіва у редакції Сумцова зразка 1919 року. Репринт у вигляді жалюгідних 500 примірників -- не міг-єм не купити. Потім купив-єм штани до костюма, бо ті продерлись і було би смішно, аби гість з княжого Києва світив голим сраком перед достославною гарківською публікою. Зустріч у культурному центрі вийшла добра. Ми з Усачовим взяли публіку за яйці і довго не відпускали. Провокатори і стукачі просто вішались після нашої зустрічі. Самелюк оцінив нашу зустріч дуже високо і це приємно було від його чути. Після одного культурного центру пішли...

dnipr.jpg

МАНДРИ

27.03.2009

Першим у нашім мандрунку був Дніпропетровськ. Дуже багато сонця, простору і краси. Дуже мало ганделиків і маґазинів. Деякі села попри дорогу промишляють продажем простої сільської городини, яєць і меду. У селі Кам'яні Потоки чудовий храм 1913-го року. Чудові ікони. Запалив три свічки і помолився. Таратушка показав себе не вельми вдатним політиком чи організатором наших перемог. Бабушкі бігали без потреби і без особливого успіху. Кругляк у клуні. Декан боїться нації. Так само більшість студентів. Тут треба орати плугом. Орати землю. Орати мізки. Наповнювати мізки українською спермою. І це може виконати тільки одно -- НАЦІЯ. Добре тримався Усачов. За роки поїздок він став бійцем, що уміє відстоювати свої цінності і не паде в бою при першій кулі. Розмови з міським чиновником і місцевим бізнесменом плідні, але не плодоносні. Але нічо. Ніч у придорожнім готелю, медовуха і дивіння місцевого тілівізіра вивершили день на добрій ноті. З насолодою читаю Корнила Макушинського, що є родом зі Стрия. Геніяльний польський письменник. Уже домовились з Оксаною Бєляковою, як ми його будемо просувати на український читацький ринок в українському перекладі.

gal.JPG

МАНТРИ

27.03.2009

Давньогрецький міт про гекатонхейрів могутній як міт про сторукого кухарука. Але у нім є закладена вічна мука і вічна істина -- не ти один такий на світі є. Дуже цікаво раптом відкрити для себе, що в один з тобою час в одній з тобою країні живе людина майже така як ти. Все збігається -- доля, біографія, характер, руки, лице, спосіб мислення, спосіб самозахисту -- брудом у словах, грубістю в поводженні заради одного: засхистити трепет чистого вогню і крихку душу дощу і вітру. Стає трохи не так. Це ж не клон, а жива істота, ЛЮДИНА. Маючи життєвий досвід, хочеться її захтистити, щоб ця добра людина не пропала на манівцях, щоб її не продали, не з'їли і не висрали, не закатали в бетон і не викинули з країни. Ця Людина має збутися і продовжити мене після моєї смерти. Дякую Богові, що дав мені в дорогу таку людину, значить я дійду до кінця і витворю добру глибоку МОЛИТВУ. На цім зображенні що? Маска. Під маскою живе лице, очі, губи. Не судіть по масці живе і змінне.

5.jpg

МАНТРИ

21.03.2009

Зранку був дома з Софійкою. Потім інтерв'ю Богданові Березенку для українського радіо. Мовили про українську літературу для дітей. 22 хвилини промлувили. На телебаченні під орудою Вероніки Конончук записувались вона, Руслан Стадніченко з Кіровограда та Володимир Гура. Молодці. Юрички на Олійнику тренувались. А він на них. Взаємовигода. Ракета по імені Українська партія у новому форматі злітає за тиждень. Дай Боже. Павличко визнав Український клуб і тісно спілкується з Усачовим. То добре є. «Троянди й виноград, красиве і корисне», як мовили Максим Тадейович. Мушкетику -- 80. Після ювілею будеме спілкувались. Вписав мене до комісії по українській радянській літературі. Добре є. Наталка Поліщук вважає, що моя невинна реценжка підставляє її перед дівчатами з Лесиного Кадубу і вимага від мене зняти рецензію з сайту. Прикольно. Тобі, каже, пофіґ. Перша фраза зачепила? То що, написати – НЕ миються? А де ж почуття гумору? Жалю не маю – я вже так звик до неадекватних реакцій на мою писанину. Тільки. Здається. Починаю розуміти, за що так галичани ненавидять волиняків. Та менше з тим. Напишуть відлуп – поставлю на сайті. Корона з голови не впаде. Та й по всьому. Життя – минуще, мистецтво – вічне. Вечір Мазепи – супер. Слів не є. Бачив Щура.

4.jpg

МАНДРИ

21.03.2009

День шостий. Кам'янець-Подільський. Перемовини у мерії та в університеті імені Огієнка. Познайомились з Євгенією Сохацькою, яка все своє творче а наукове життя присвятила пам'яті Огієнка. Проскурів. Приємна розмова з Володимиром Олійником та Анатолієм Ненцінським. Олійник хоче за нашого сприяння видати книжку поезій Ліни Костенко. Ненцінський приготував до друку книжку вибраних поезій «Полиновий плин». У липні матиме ювілей. Житомир. Гостини у Василя Фещенка – автора пам'ятника Іванові Огієнку. Коростишів. Приємна вечеря у майстерні Віталія Рожека, учня Фещенка і чудового менеджера з виробництва скульптури. Пили житомирську з медом під свіжоспечені коропи. Пізно вночі – княжий Київ, золотоверхий, світлий і щасливий. Розмерзлий Дніпро, родина, затишок. Ага. Нарешті дома.

3.jpg

МАНДРИ

21.03.2009

День четвертий. Самбір. Добротна розмова з Іваном Білаком. Він любить коні, своє господарство і свою політичну роботу. Місце йому, безперечно, не у Львівській облраді, а в українському парламенті а то й в українському уряді. Львів. Зустріч з давнім моїм другом і вчителем Мар'яном Климковським. Він викладач Львівської політехніки. Вимагає від спудеїв знати українську поезію. Спочатку пішли на знамениті львівські рубці. Під медовуху вони пішли геть не зле. Потім вже в єнчому місці випили доброї кави. Потім поїхали до Брюхович у Мар'янів маєток. Марія пригостила вечерею. Коти, картини, книжки. Мар'ян не змінився. Але він колись давно змінив мене – раз і на ціле життя. Він показав, як треба і можна жити зі смаком – мистецтвом і у мистецтві, як треба і можна любити поезію, малярство, музику, театр, кіно. Дуже його ціную. На таких людях тримається світ. День п'ятий. Спілкування з тещею. Добре. Мені геть з нею пощастило. Мамі 60. Дуже втішилась моєму приїздові. Проговорили до ранку. Про все.

2.jpg

МАНДРИ

21.03.2009

День третій. Ужгород. Сніданок у добротному і геть українському ресторані «Вертеп». Спожили дуже добру страву зі складною назвою. Європейський сервіс, українська музика, непопсова обстава. Просто чудово. Розмови а перемови з місцевими письмаками. Михайло Рошко захоплений своїми подорожами Европою, Сходом, дружбою з Андруховичем та Курковим, приязню Любки. Тішиться своїм «Джинсовим поколінням», Курков видає «Сучасну закарпатську повість». Рошко переймається долею Петра Мідянки. Обіцялисьмо запомогти. Мар'яна Нейметі стала поважною журналісткою. Але все така ж ніжна і незахищена, перейнята літературою. Каже, же не вистачає в Ужгороді теплого гумору покійного Скунця. Будемо видавали її збірку поезій. Олександер Гаврош заклопотаний, втомлений, але посутній і міцний хлопець. Видаватимемо його інтерв'ї з поважними людьми. Видав у Львові повістину про Пиньтю. Молодець. З книжкового розмаїття спромігся на по купівлю двотомника Петра Скунця. У першому томі дуже багато принагідного сміття. Не варто було то все тулити. Зустріч з Майстром у його чудовому маєтку. Володимир Микита відкрив свій прижиттєвий музей. Почалисьмо з нього. Потім ритуальна зйомка на фоні італійського дворика. Потім вечеря в майстерні. Підписав альбоми мені, Пашковському і Усачову. Вже поночі їхали через перевал до Самбора. В Ужгороді купили диск з народними весільними піснями. Багато вартісного. Особливо там, де звучать добрі голоси і най (pan-flut).