Блог Романа КУХАРУКА

Привіт, малята. Відтарабанив лекцію-порівнялку. Цікаво. Потім свої твори читали Надія Красножон, Лідія Стрельченко і Ольга Мирончик. Вероніка Конончук здивувала усіх геть чисто своїм вишитим костюмом. Дуже їй пасує. Божевільна трибуна перетворилась на трибуну божевільних. Галелюк вимагає все і від усіх, хоча його покоління ще нічого не витворило і не зробило. Треба вчитися робити і думати, і мислити, і творити. Вимагати є кому і без Галелюка. Щодо заварухи в НСПУ є в мене коромольна думка: Явір-Крим прокрались і тепер готові віддати НСПУ комусь, хто готовий сидіти за них у тюрмі. Як відомо, всю відповідальність за господарчі справи несе останній голова. Пантюку треба добре подумати, пам'ятаючи долю Пенчука. Не вірю, аби Баранов і Слабошпицький були сміливі своїм розумом. Все.

Привіт, малята. День був хоч і безгрішний -- в обидвох сенсах цього слова, але ваговитий і вартісний. Дуже вразив Дмитро Чистяк. І то у той сам спосіб, що й Волошин. Єбанули з дрободаном медовухи. Навіть не знаю, з якого приводу. Та просто так. Чому б і ні? Дрободан показав класний проект готелю-кургану. Ну це просто супер. Пресуха "Відкритий Жданов". Цікаво, хоч і ґлямурно. Журналісти тупі як пробки -- ні спитати, ні поцікавитись, ні виєбти цих драних політологів. Повне професійне виродження в політичній журналістиці. Це сумно. Думки недурних хлопців (найдурніший, як не дивно, сам ведучий сего дійства -- ющененависник і юлелюб): Жданов: коаліція ПРиБЮТ -- факт. але ймовірність цього факту -- 50%. Базове положення повинно бути поклацене. Я ідеологічно не сходжуся ні з Президентом, ні з Безсмертним. Юрій Рубан: головне -- еокномічна криза. Сухі цифри будуть формувати виборчий результат. Єдиний позитивний антикризовий захід в країні -- девальвація гривні. У нас зараз уряд меншості. А нам потрібна реальна коаліція, що має осмислену програму уряду і спроможна її зреалізувати. Володимир Фесенко: ми досягли першого дна економічної кризи. Головна проблема Президента -- відсутність політичних союзників і різких кроків у політичній грі.Тигіпко -- альтернатива Януковичу на президентських виборах. Треба чітко визначити національні інтереси.

Дуже втомлений. Було гарно і тепло. Здибав у метрі Неду Неждану. Видала книжку п'єс. У середу матиме презенташку. Прес-конференція Ліни Костенко. Вона грає багато, зумисне вибудовує свою значущість. Це неприємно. Але розумієш, чого вона так не любить публічність -- бо чиниться нездоровий ажіотаж довкола неї, а вона того не тямить любити. Ну справді, навіщо Ніна Гнатюк і Люба Голота прифігачили квіти? Це ж не ювілей, і не день народження, і не похорон, а проста прес-конференція. Пресуха Романа Безсмертного убога, як Лариса Мудрак і зал пресух після рехворми. Просто жах. Несмак у кольорах. Чисто якийсь занюханий красний угалок некращих часів Брежнєва. Ромчик тямущий хлопець. Зізнався, що в політику варто іти після сорока. То істина. На стіні в секретаріаті -- президент з обмеженою відповідальністю (Шльоня -- пунь-пунь) на тлі справжнього Президента. Прикольно. З'їв усі крашанки в подневольній. Отаке. Все. па.

Привіт, малята. День геть напружений і цікавий. Невдатний інвестор партії погодився на відмову від своїх посягань і домагань. Йому комфортно в політичній консерві і там йому місце. У нас з'явився широкий сяг для маневру. Спочатку пресуха "Літакценту" в Укрінформі. Володимир Сердюк показав клас, як треба представляти письмаків. Володимир Панченко: У постановці питання є своя драматургія. "Літакцент" -- майданчик для естетичного плюралізму. Наше завдання -- назвати все своїми іменами. Іван Андрусяк: Література була, є і буде. Інтернет -- можливість швидко доносити інформацію. Книжку нічого не замінить. Поки що не бульканутий Дереш. Най нормальна українська попса добре функціонує, але подалі від мене. Артем Захарченко, як і слід було сподіватися, порожній і дрімучий. Покоління пластикових одноразових хлопчиків. ЄЦівський кругляк -- стидоба. Ось до чого призводить жлобство і економія ресурсів. Пресуха Зоряна Шкіряка багато про що говорить. Пресуха Юща не говорить ні про що як про одне -- він міцний східняк і йух вам його побороти. Але команда на чолі з туалєтним утьонком працює геть похабно. Тут треба міняти. Все. Читаю чудовного Макушинського.

МАЄМО ПРАВО ЗНАТИ! Газета "Україна молода" (ч. 60 від 2 квітня 2009 року) опублікувала статтю Василя Тавра "Спілка "Я-вор"івка". Ця публікація неабияк сколихнула письменницьку громаду. Ще б пак: у ній на адресу керівництва Національної спілки письменників України висунуті напрочуд серйозні звинувачення, пов'язані з незаконним привласненням, відчуженням, розбазарюванням, розкраданням спілчанського майна, нажитого кількома поколіннями українських письменників! Такі звинувачення не можуть нас не тривожити. Що це – викриття чи наклеп? Гірка правда чи політична авантюра? Особливо непокоїть те, що керівники Спілки, насамперед голова НСПУ Володимир Яворівський, наразі ніяк не відреагували на ці звинувачення. Вочевидь ми, як і всі члени НСПУ, як і вся українська громада, маємо право знати, наскільки ефективно використовується спілчанське майно. Тому вимагаємо від голови і Президії НСПУ публічної, докладної й аргументованої відповіді на кожен пункт звинувачень "України молодої". Бо якщо це наклеп – треба давати відсіч, але якщо це правда – необхідно робити висновки. Іван Андрусяк, Євген Баран, Станіслав Вишенський, Василь Герасим'юк, Борис Гуменюк, Леся Воронина, Олег Жупанський, Олесь Ільченко, Маріанна Кіяновська, Андрій Курков, Дмитро Лазуткін, Ростислав Мельників, Зірка Мензатюк, Павло Мідянка, Костянтин Москалець, Сергій Пантюк, Василь Портяк, Степан Процюк, Максим Розумний, Мар'яна Савка, Володимир Цибулько (Газета "Літературна Україна" N15 (5303) від 16.04.2009...

привіт, малята. Поїхав на Франківщину до тещі. Ліс. Зеленина. Діти. Мотилі. Бджоли. Джмелі. Квіти. Трава. Зранку в неділю -- до церкви. Найшов у траві яйце шпачине. М'ясиситий червак ліз собі у траву. А я подивився на сонце і збагнув, що сонце і тільки сонце -- Бог. Це одкровення мене спопелило. Франик слабенький, засмічений, провінційний, закритий на всі ґудзики. Прочитав "Авірон" Гната Хоткевича, поезію Олега Чухонцева, "Чорну раду" Куліша, "Українську культуру" Огієнка. Сліва не ставить мої стихи но свему сайті. Цензура? Все. Працюю. па.

Прикільно. Зранку вся країна уздроґнула. Президент Ющенко виконав перший пункт заяви Українського клубу від 22 квітня 2008 року -- проявив політичну волю. Він оголосив, що іде на президентські вибори, що іде на президентські вибори базуючись на українських цінностях і на політиці україноцентризму, що не вестиме у політику численні політичні трупи, а натомість -- нову політичну силу як нову світоглядно політичну кров. Політикум переклинило. Істерика Тимошенко. Стретович читає заяву ХДС про захист тварин. Щурі з НУНС шоковані. Підневільний Андрія Ляшенка порадив Ющу залишитись в історії. А ти, гнида, хто? І ти, забудовнику х... де? Зробили порівнялку Тимошенко -- Катерина Вторая. Ідею підкинув дідок у Харкові після мого виступу на конференції місцевого Поступу. Файно. Українська політика -- це колективна народна творчість. Черговий Великдень зустрічаю у чергових великих злиднях і в невідомості. Ростислав Галелюк вчергове коротко відвідав Київ. Не бачив його. Зате бачив Коверзнєва -- потюпали з ним на програму Слабошпицького, де записали Емму Андієвську і Григорія Гусейнова. Ну це вже клініка. Чувак бігає по залі, роздає запрошення на фуршет -- номерки в бугенвальді. Жулинський поре х... про Андієвську, плутаючи її поезію з її картинами. Драч плете несусвітенну чуш.

Привіт малята. День чудовий. У кнессеті жиди не можуть поділити владу і гоші. Партійні перемовини -- з перемінним успіхом. Відзначення десятиріччя фонду Дрободана --- з розмахом. Федір Млинченко щось хоче, але я не тямлю. Волошин мене вельми вразив. Вельми. Вечір Коцарева цікавий. Олег апелює до дебільного Лазуткіна, а сам читає фігню. Але два тексти були шикарні -- серйозні, аґлямурні, посутні. Подарував йому низку книжок, а він мені -- йух, не подарив. Ну і йух з ним. Пережиєм. Па.

День розпочався прикро -- у ґазеті, заснованій Бандерою, Віктор Рог оприлюднив брудненьку статейку дрібного політичного авантюриста Ратушного з його самовдоволеною парсуною на тлі церков, де він звинувачує Гоголя в колаборантстві --- мовному і не тільки. Одним махом цей з дозволу сказати мислитель дарує москалям нашого Гоголя. Та заберіть його собі, у нас є неколаборант Ратушний. Свої думки я виклав у статті "Гоголь -- це Україна", яку Віктор Рог ніколи не надрукує. Але в нас є де друкувати такі статті. Наголошу тільки Ратушному, Гоголь ніколи жодного поганого слова ні друком, ні усно не мовив про Україну а українців. Гоголь не сидів в українському парламенті і не закладав підвалини тої злодійської держави, яку маємо. Гоголь ніколи не носився з Українською партією, як з писаною торбою, а потім її кинув як Ратушний. Цей ряд можна продовжувати. Ратушний протиставляє Гоголя Шевченкові і клянеться останььому в страшенній любові. Але Шевченко теж того всього не чинив, що чинить Ратушний. А чи готовий Ратушний піти на 10 років у солдати без права писати й малювати -- це ще питання. Ратушний ще й не заповідався, а Гоголь вже про нього написав -- Манілов. Увечері у будинку вчителя було збіговисько під претензійною назвою УПА.

Мусив рано прокидатись і попрощати Харків. Було приємно тут бути, збагнути істину -- не штука взяти владу, штука її якісно втримати у своїх міцних руках. Почав осягати цей український материк -- Харків. Тут треба бути Сергієнком -- і все вийде. Ранковий експрес до Києва -- мука. Немиті вікна, задуха, сміття за вікном. Країна сміття і нечупарності. У Києві -- шутка. Дівки мої мене чекали, набили мене тою шуткою і повели на ґлювайн до крокодила. Крокодайл втішився неабияк. Дискусії з Волошиним цікаві -- психологія корінного киянина -- це щось. Написав рецензію на "Інфекцію" Процюка. Добрі вірші Миколи Руденка, і, як не дивно, Василя Махна. Все.