hj0fgnzj.jpg

Взаємозв\'язок та взаєморозуміння у відносинах ЄС та України : перспективи та прогалини процесу євроінтеграції

16.08.2011

Українській державності як показує нам історичний хронометр вже загалом 20 років. Саме стільки в політичному сенсі українська держава намагається динамічно то просуватися ,- то активно крокувати в напрямку членства в європейському співтоваристві.

Якщо виказувати свою позицію відкрито, то при всіх політико-геополітичних непорозуміннях і соціально-економічному протиборстві України та ЄС, перша старалася бути старанним учнем, як на противагу цьому не були суб'єктивно заангажовані скептики української євроінтеграції. Наполегливість в процесі євроінтеграції України виявилась насамперед в - 1)  ратифікації міжнародних актів з дотримання прав людини і громадянина,адже це один з фундаментальних чинників європейської політичної конструкції ; 2) імплементації європейських законодавства( приклад - Хартія європейських регіональних мов та Європейська Хартія місцевого самоврядування) до вітчизняного юридичного поля, хоча ми добре знаємо, що даний процес є не надто поворотким через ті причини , що українське законодавче поле наскрізь пройняте прогалинами в праві; нормами , що  мають свою давність ще з часів УРСР,але які суперечить чинному законодавству в локальному вимірі та геополітичній стратегії України в загальному вимірі відповідно.

Україна добре усвідомлює стан своєї готовності до вступу в ЄС — для нас всіх  це стратегічна мета. Вона має сприяти активізації процесів реформування українського суспільства та надавати їм чіткі орієнтири, оскільки вступ до ЄС вимагає досягнення країною кандидатом конкретних європейських стандартів у всіх найважливіших суспільних сферах. Тут важливо зазначити таку позицію, що дане ціннісне сприйняття європейських  норм та  ідеалів можливо лише за політично волі українських еліт та готовності  і бажанні українських громадян сприйняти та соціалізуватись в діалозі європейської інтеграції.

Важливою деталлю, є в тому, що західні норми - річ не константна. За ті 100 чи 200 років, що українці, поляки, французи,чехи та інші мріють "перетворити рідний край на Європу", Захід змінився. І продовжує мінятися щодня. Українська позиція в цьому контексті має бути дихотомною, тобто не йти в радикальний розріз європейській політичні трансформації,адже це конкретно ілюструє чи готова наша країна публічно  і ефективно проводити внутрішні реформи і корегувати зовнішні пріоритети із розумінням і потребою захисту і просування національних інтересів ( як не парадоксально,але цей тезис слугує підтвердженням для європейців в  питанні  чи є Україна самостійним політичним гравцем і суб'єктом зовнішньополітичної дії чи лише об'єктом зовнішніх впливів, маніпуляцій і хронічно формуючою національною державою? Питання лишається дискусійним і понині).

Політика та право в ЄС зазнало за пів століття значних змін,  так у 1970ті, "у Європі" (Іспанія, Португалія) були диктатури. Сьогодні демократія - головна європейська цінність, саме плюралістична демократія, демократія як чинники гарантування конституційних прав та свобод громадян і саме головний посил в тому , що саме цей політичний режим( демократія) констатує мега важливий пріоритет використання і виконання конституційних обов'язків всіма громадянами держави, починаючи від вчителя сільської школи  і закінчуючи депутатами національного парламенту та президентом.

У сер.19 століття, мати колонії вважалося не просто нормальним, а з добрим. А придушувати антиколоніальні повстання - справою честі і "обов'язком перед Батьківщиною". Тепер час змінився і всі етнічні протиборства треба в демократичному і прагматичному змісті вирішувати. Для України, я к на мене є метою в цьому контексті задуматися над вирішенням  середньо строкової загрози радикалізації етнічних процесів в Криму . Ризик мусульманського невдоволення в цій частині України прогнозовано підриватиме довіру до України членів ЄС. Чому? На мою думку, ігнорування українською стороною даного ризику перед своїм суверенітетом ставитиме сумніви в кулуарах високо посадовців ЄС щодо здатності України в легальний спосіб зняти питання міжетнічних конфліктів  з порядку денного розвитку держави, разом з тим не поправши прав національних меншин,якими є не лише кримські татари, а й русини та інші національності, які все ж таки складають в одне ціле поняття  "український народ", інтереси якого є первинними і най актуальними для кожної української влади, для всіх державних інституцій. Пам'ятаємо , джерело влади в Україні є її народ, і це не є ідеологічна забаганка державників чи лише традиційна конституційна норма, це на мою думку з погляду на нашу буремну історичну спадщину - вимога і потреба поколінь, що боролися самими творити своє майбутнє в соборній країні. І нам зараз є честь тут само реалізовуватись і розвивати свою державу, якщо цього ми не розуміємо то ганьба нам як громадянам, що дозволяють собі підтримати дискурс євро скептиків і євро фобів на українському владному олімпі щодо без альтернативності руху до ЄС, таким чином паразитуючи саму ідею євроінтеграції України.

У самій Україні - море працьовитих, талановитих людей. Наша проблема ж  - системна корупція, яка легітимується більшістю членів українського суспільства .

Тож які західні норми ми хочемо запозичити? Теперішні? Чи ті, що були 20 років тому? Чи повоєнні? Чи довоєнні?

Однозначно , що сьогоднішні цінності ЄС та норми політичної гри є прийнятними для України.

Не розпорошуючись в аспектах євроінтеграції хотілося вказати на ряд перспектив, а далі проаналізувати прогалини євро інтеграційного поступу.

Розпочну з декламації того, що ідея європейської інтеграції в дійсності стала частиною національної ідеї, щоб ми не казали. Ми розуміємо наш справжній стан, але все одно, якщо людям сказати: куди ви хочете, чи у в Америку, Азію, чи в Європу, – то, безперечно, відповідь буде – в Європу! Отже, перспективами для України є, те що  :

По - перше ,за результатами проведення Днів Європи в українських містах( серед них Київ, Ужгород, Самбір,Кременчук , Миколаїв, інші) заключними комюніке цих зібрань були тезиси, що 1) українці поділяють і вважають за свої, саме європейські цінності  і це повірте багато значить для членства України в ЄС і взагалі для її сучасного розвитку державотворення; 2) важливо, щоб суспільство, саме громадяни України розуміли та підтримували ідею європейської інтеграції. Саме для цього і потрібні такі акції - для інформування, пояснення, культурного обміну. Правильною була участь і  представників ГІ "Європа без бар’єрів", ВМГО «Європейська молодь України», Європейського молодіжного парламенту.

Підтримка ідеї європейської інтеграції українською молоддю, на мою думку, є вкрай важливою, тому що саме ця категорія суспільства є більш здібною до соціалізації в євро спільноту і менш вразливою до дешевого політичного популізму та симуляції ефективної багатовекторної політики, через те що категоріальна у своїх запитах щодо раціональності та своєчасності дій у відносинах України із її  зовнішніми політичними партнерами, серед яких пріоритетним є звичайно ЄС. Але це за умови якщо і ЄС буде зацікавлена в Україні - як партнері , а не лише сировино - трудовому джерелу і лише енерго -  трансферною країною; коли ЄС не лише ,як заявив минулого року в Ялті комісар Ш.Фюле буде тільки демонструвати підтримку Україні в її стремлінні до членства в ЄС,а й де факто і де - юре стоятиме і діятиме на позиціях незворотності української євроінтеграції.

По друге, якщо Європа раніше боялася сільськогосподарського потенціалу України, вбачала в ньому конкурентну загрозу для своїх фермерів, то на сьогодні ситуація змінилася на протилежну. Впродовж останнього десятиліття дефіцит продуктів харчування в світі щорічно зростає приблизно на один процент. Загроза голоду в світі стала реальністю. А в разі об’єднання агропромислового потенціалу України і Європи сумарний експортний потенціал Європи підсилився б. Це підтверджують ряд економічних досліджень в ЄС та в Україні.

По - третє, можливостями позитивного іміджу України є  - великі аграрні можливості, культурна столиця, виробництво та продаж військової техніки, курортно - рекреаційні зони відпочинку в  Криму та Причорномор'я, участь в світових проектах по освоєнню космосу, ЄВРО 2012, високий транспортний потенціал і звичайно ефективне  проведення парламентської виборчої електоральної кампанії за дотриманням демократичних процедур.

По - четверте , перспективою в разі її системної реалізації є основні  стратегії нової політики публічності в напрямках:

1)      Підвищення рівня громадянської компетенції, що передбачає необхідну стадію інформування громадськості про альтернативи вирішення суспільних проблем ;

2)      Розвиток громадянської культури участі й інформування громадян про можливі законні способи їхньої участі в обговоренні та прийнятті важливих для суспільства рішень. У постреволюційний період громадяни просто мають досить слабке уявлення про форми свого цивілізованого впливу на владу та її політику;

3)      Адаптація новітніх технологій у вітчизняні АПК, ВПК , науку та важку промисловість;

4)      Оптимізація нового формату взаємовідносин у трикутнику «влада — професійна соціальна експертиза — суспільство», де професійні соціальні експерти можуть і повинні стати представниками громадських інтересів і громадянського суспільства в Україні;

5)      Чесний і відкритий діалог нової влади з суспільством про труднощі та проблеми нинішнього періоду, послідовність i обов’язковість виконання декларованих обіцянок, чесність у дрібницях (припинення практики кумівства, реальне розведення бізнесу та політики ).

Хоча на мою думку поряд з  аналізом перспектив вітчизняної євроінтеграції не варто забуватись і про її системні прогалини.,які формують повною мірою не задоволення динамікою розвитку відносин України з ЄС.

Серед чинників, що стримують виведення цих відносин на якісно новий рівень — і "стабільна нестабільна" економічна ситуація в Україні, і неповноцінний стан інституційного забезпечення нашої політики щодо ЄС, і досить непроста внутрішня ситуація в Євросоюзі, що не завжди сприяє виробленню адекватної позиції її країн – членів щодо України. Дається взнаки й високий ступінь нашої економічної залежності від Росії.

Актуальним питанням залишається «персоналізація» політики, яку ЄС проводить стосовно України, та відмова від «трафаретних» підходів у ставленні до країн СНД. Не маю на увазі надання нам якихось переваг або пільг. Навпаки, насамперед ми розраховуємо на таку спеціалізовану і конкретну політику з боку ЄС, яка б дозволила краще використовувати потенціал нашої співпраці в усіх галузях. Сподіваємося на активізацію взаємодії в галузі зовнішньоекономічних зв’язків, промислової кооперації, митній справі, науково-технічній політиці, юстиції. Необхідно об’єднати зусилля, щоб запобігти нелегальній міграції, транскордонній злочинності, боротися з її організованими виявами. Окремо слід підкреслити нашу зацікавленість в участі в транс'європейських проектах, передусім транспортних та енергетичних. Унікальне географічне становище України зумовлюють її роль однієї з ключових країн – комунікаторів між Європою, Кавказом та Азією. Тому то і Україна сподівається на підтримку таких проектів з боку ЄС, США та інших зацікавлених сторін.

За умов використання українською державою всіх можливостей і привілегій із геостратегічного розташування, як мінімум та створенням додаткових гарантій зростання доходів через її посередництво у веденнях гео економічних стратегій країн учасниць ЄС, Росії, азіатських країн ,як  зовнішньо економічний план максимум.

Як констатує колишній екс-віце президент Генерального Комітету Парламентської Асамблеї ОБСЄ В.Пилипчук із його дискусій із євро бюрократами, стала зрозумілою не складна вимога ЄС до економічної ситуації в Україні, тим, самим вказуючи на діючу прогалину насамперед економічної євроінтеграції. такою вимогою є поява 3-4 мільйони нових робочих місць, підвищення мінімальної заробітної платні в Україні до 600 євро, а мінімальної пенсії до 300 євро, зниження інфляції в Україні до рівнів 1-2 %  на рік, закриття східних кордонів України для міграції поза правилами ЄС.

Досягти в Україні європейських вимог щодо розміру зарплат і пенсій можливо за рахунок: більш справедливого перерозподілу бізнесового доходу між власником і працюючими; ліквідації тіньових схем обігу; тіньової економіки; підвищення продуктивності праці шляхом модернізації технології виробництва.

Наступна українська проблема, без вирішення якої інтеграція України в Європу не можлива – проблема способів діяльності і результатів діяльності правоохоронної системи і „правосуддя” в Україні. В Європі правоохоронні органи охороняють права і свободи громадян. В Україні – це репресивна машина щодо прав і свобод громадян. Міліція може порушити кримінальну справу чи ні в залежності від здатності відкупитися. В Європі засуджені отримують якісну і повноцінну медичну допомогу і належне харчування. Українські тюрми одночасно є школою " підвищення кримінальної кваліфікації ” засуджених , заохочуванні їх  "щирого" патріотизму до батьківщини  . Європа опоную нам кажучи : наведіть у себе порядок до інтеграції в ЄС. Європі потрібна така Україна, в якій її громадяни змогли б знайти захист від порушення прав і свобод в національній системі правосуддя так, як це здійснюється в державах Європи.

Згаданий вище професор і академік В.Пилипчук на мою думку занадто суб'єктивно в одній із своїй останніх публікацій стверджував, наче, що в Україні не знайдеться жодної чесної людини, яка б виступила проти запровадження в нашій державі європейського типу правоохоронної системи і системи правосуддя, в якій всі громадяни мають рівні права, всі рівні перед ЗАКОНОМ, а згадані положення були б не лише конституційною декларацією, а стали б реальністю життя.   Переконаний , що описаний експертом стан справ не відповідає дійсності, адже процесами які підтверджують протилежне є наприклад численні студентські мітинги, демонстрації та пікети за вимогою протидій корупції у ВНЗ та припиненні політизації освітньо -  навчального процесу.

Наступна ж прогалина міститься у  вимозі Європи забезпечити безперешкодну реалізацію прав підприємців. Прав на працю, на свободу підприємництва за європейськими стандартами. Для цього необхідно повністю зліквідувати за урегульованість ведення бізнесу в Україні, слід знищити хабарництво, рекет і рейдерство. Європейські політики переконані, що в нинішній Україні неможливо вести бізнес без хабарів і відкатів, бо бізнес або вкрадуть, або відберуть, або його може штучно доведуть до банкрутства податкова, судова, право охоронна система, митні органи та блискавичні і не передбачувані зміни законодавства України, серед останніх які ще більшу загрозу для бізнесу таять в собі підзаконні акти, насамперед так звані ”відомчі „листи”, якими керуються податківці, митники навіть тоді, коли вимоги цих „листів” суперечать нормам закону. У правовій державі такі „листи” не мають права видаватися і ними заборонено керуватися, бо такі факти розцінюються як посадові злочини.

Вітчизняні фахівці з економічних питань доречно звертають увагу на парадокс пробуксовування економічної євроінтеграції, наводячи наступну ситуацію,що ми ( Україна) продаємо за кордон зерно, на якому там вигодовують корів, свиней для того, щоб потім м’ясо з них завезти в Україну! Але ще більший парадокс в тому, що м’ясо, імпортоване з Європи в Україну обходиться нам дешевше, ніж якби ми його виробили в Україні на тому зерні, що експортуємо.

Наступна офіційна вимога ЄС і домінуюча прогалина в євро інтеграційному дискурсі – забезпечити вільну реалізацію прав громадян, їх об’єднань, прав опозиції на критику влади в ЗМІ. Забезпечити вільну реалізацію прав на страйки, мітинги, демонстрації та ін. Хоч і  на думку українського прем'єр -  міністра Азарова М.Я., який мав останнім часом зустріч із єврокомісаров з питань розширення Ш.Фоле «акції протесту, які проходили в країні – найкраща ілюстрація того, що незгідні мають можливість висловити свою позицію. Проведені в Україні акції протесту підтверджують демократичний розвиток країни», проте не зміг п. Азаров сказати про репресії проти опозиції, бо, на його думку, їх немає. І це теж „ілюстрація”, але ілюстрація процесу, протилежного відкритості демократичності суспільства. Це є профанація. українських можновладців стверджуючи про повноцінну демократичне сприйнятті владою протестів громадян  з одного боку, а зі ншої коли ЄС применшує критику і вимогливість до України в цьому питанні вона теж "грішить", тим сама не сприяючи  дійсній і потрібній їй євро інтеграційній поведінці України.

Правий експерт центру Разумкова В.Чалий кажучи, що  в ЄС на відміну від інших структур, євразійських, скажімо, кожний голос цінний. Тобто сьогодні правило консенсусу – це (певні модифікації Лісабонська угода внесла) ключове питання. Кожна країна, входячи в європейську сім’ю, має свій голос. Деякі країни-нові члени ЄС вже показали, як може звучати цей голос. Зокрема Польща. Це просто грандіозний ривок! І на мою думку , така молода держава як Україна забовязана перед собою самою і власними громадянськими спільнотами, за для власної європейської модернізації не стояти в питанні євро інтеграційного поступу на позиції "лінивої нареченої без приданого" і закопчуванні хисту до упорядкування свого домогосподарства

Українське суспільство має робити свідомий вибір такої влади в Україні, яка здатна підняти комфортність життя в Україні до європейських стандартів. Суспільство має дозріти до інтеграції і визначитися з її вектором. На сьогодні воно, на жаль, ще до цього не в повній мірі  дозріло.

В ЄС зрозумілим є думка, щоб Україна не ломилась у відкриті двері, а зробила все від неї залежне, щоб увійти в європейський дім бажаним гостем, і залишилась у ньому ефективним співгосподарем.

Євро інтеграція, я повторюсь  – це той тип міжнародних відносин де кожна сторона переговорів має бути активною і зацікавленою у конструктивній співпраці.

І на останок, в українському фольклорі є чудове прислів’я – «людина - коваль свого щастя». До теми ми можемо його своєрідно інтерполювати, а саме аби кожен українець розбудовував Європу в собі, в своїй сім'ї, краю, не чекав аби державна влада видавала методики – «як стати європейцем».

До чого я веду? Я вважаю, що питання євро інтеграції української держави, це має стати одним із головних смислів в житті кожного громадянина.

Правильно сказала фахівець в сфері демографії Еллі Ліанова, що найкращим виходом з економічної кризи є свідома, кропітка і постійна праця кожного українця, як фізична так і інтелектуальна. Додати тут можна лише тезу професора політичних наук Телешуна С.О., про те, що не варто українцям, хоч в художній культурі України цим перевантажено, постійно жалітися на долю, опускати руки, потрібно бути інтелектуально конкуренто здатним, кожна дія громадянина має бути вмотивована і ефективна.

Експерт Українського клубу, член  суспільно -аналітичного центру SWOT -  Дмитро Гаврилюк